Бовкун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Бовкун, -на, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ, камышу. Лубен. у. 3) Танцювати бовкуном. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. Бовкунець. Чуб. II. 543, бовкунчик.
