Блискати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Блискати, -каю, -єш, гл. 1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. І. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. ІІІ. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у.
