Безтала́ння, -ня, с. Несчастье, горькая судьба. Рудч. Чп. 220. Котл. НП. 393. І талан і безталання — все, каже, від Бога. Шевч. Усім людям щасцє, доля, — мені ж безталанне. Мет. 306. Ум. Безталаннячко. МВ. ІІ. 122.
