Бездолля

Бездолля, -ля, с. = іі. безділля. Усім людям хороше живеться, а я плачу по бездоллі. Чуб. V. 525.

Словник української мови в 11 т.

БЕЗДО́ЛЛЯ, діал. БЕЗДІЛЛЯ, я, сер. Відсутність долі, талану в житті; безталання, нещастя. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір'я (Номис, 1864, № 1661); Сюди.. харківські міщани і народ, ударивши лихом об землю, сходяться одвести душу і задавить горе свого бездолля (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); — Чув, пане голово, про наше бездолля. У цій же кам'яниці чув (Михайло Стельмах, I, 1962, 382).

Ілюстрації