Бездоганно

Бездоганно, нар. Безупречно.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЕЗДОГАННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим., А. Лаговський, III-IV, 167); Робота начальника цеху була бездоганна (Собко, Біле полум'я, 1952, 157); При всій поетичній свободі перекладача переклад сеї строфи щодо передання думок і образів можна назвати бездоганним (Фр., XVI, 1955, 405); // Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Устя молодицею бездоганна [красуня] була (Барв., Опов.., 1902, 510); Маленьке, але міцне та круте - вольове підборіддя завершувало цей чарівний образ бездоганним овалом матових щік (Смолич, Мир.., 1958, 85).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Бездоганно, нар. Безупречно.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний. Скальпелем орудував Мартин бездоганно (Шиян, Гроза.., 1956, 589); Підвівся [Захар Билина], виявивши при тому напрочуд правку постать майже високого, бездоганно складеного чоловіка (Ле, Право.., 1957, 11).

Ілюстрації