Безвір’я

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Безвір’я, -р’я, с. Безвѣріе. Віра і безвір’я. Щог. В. 109.

Словник української мови

  1. Відсутність віри в кого-, що-небудь. Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір'я в себе, в свій талан (Леся Українка, I, 1951, 122).
  2. Відсутність віри в бога; безбожність. Складний шлях від віри в бога до безвір'я пройшов [робітник] (Наука і життя, 6, 1959, 50).

Джерела

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.