Баланда

Баланда, -ди, об.

1. Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ. Желех.
2. Вздорный болтунъ. Желех.

П'ятнадцять узятих з поля бою червоноармійців німці примушували працювати з ранку до ночі, годуючи їх так званою баландою (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 72).

Сучасні словники

1. -й, ж., розм. Дуже рідка пісна юшка з недоброякісних продуктів.

Ілюстрації