Єдинець, -нця, м. = Єдинак 1. Ум. Єдиничок, єдинчик. КС. 1882. XII. 513. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. І. 246.
