"Роль батька у формуванні здорового способу життя дитини"

Актуальність проблеми. Спираючись на дослідження закордонних та вітчизняних психологів можемо зробити висновок, що для гармонійного формування особистості дитини необхідні батько і мати. Чоловіче і жіноче мислення, сприйняття та реагування - не міф. Чоловіче і жіноче єдине і протилежне. Воно непохитно розділене в процесі еволюції глибинними психофізичними особливостями. І призначення хлопчика - стати чоловіком, батьком. Призначення дівчинки - стати жінкою, матір'ю. Таким чином, участь батька у вихованні дитини необхідна для формування повноцінної гармонійної особистості і, можливо, цілий ряд соціальних проблем сучасного суспільства пов'язаний саме з відстороненням чоловіків від виховання молодого покоління. За останні десятиріччя збільшилось число досліджень, присвячених впливу батька на розвиток особистості дитини. У них, зокрема, досліджується: феномен батьківства (А.Портнова, Ї.Сіданнч), підходи до вивчення ролі батька та його сучасні функції (Л.Горбатенкова, Ю.Євсєєнкова, Н.Кабрера, І.Кок, Е.Фромм), особливості впливу батька на розвиток особистості дитини (Л.Берг-Кросс, Ю.Борисенко, Р.Габідуліна, А.І'ерард, Г.Зубова Д.Кун, М.Лем, З.Матепчик, О.Паняєва, Є.Туманова, Є.Філіппова), наслідки недостатньої батьківської уваги (Л.Горбатенкова, І.Дементьева, О.Захаров, О.Максимович, В.Целуйко). Феномен впливу батьківського виховання на формування особистості дитини досліджували Ю.Борисенко, А.Портнова, Є.Хоффман, О.Чиркова, які дійшли висновку про те, що батько відіграє важливу роль у формуванні у дитини моральних якостей, зокрема, почуття відповідальності та формування повноцінної гармонійної особистості [2, с.235]. Батько відіграє найважливішу роль в засвоєнні дітьми моральних норм. Батьки через слова і поведінку так чи інакше висловлюють своє ставлення до певних подій або вчинків людей, надаючи таким чином моделі поведінки та їхню моральну оцінку. Крім того, батьки, особливо батько, дисциплінують дітей, ставлячи певні рамки поведінки, схвалюючи одні вчинки і караючи за інші, це важливо, адже саме батьки задовольняють потреби дитини, оскільки вона взаємодіє з навколишнім середовищем спочатку тільки через батьків, які в цьому випадку є провідниками суспільних цінностей. Є.Туманова та Є.Філіпова виокремлюють батьківський авторитет як один із найважливіших факторів, які впливають на розвиток особистості дитини: для дітей більш характерною є негативна поведінка, якщо їх батьки мають низький авторитет та невисокі очікування до самостійності дитини, якщо вони не впевнені в собі як вихователі, якщо вони не дисциплінують своїх дітей та не мають згоди з матір'ю щодо виховання [3,с.17]. Таким чином, гордість за своїх батьків є моральним фундаментом для розвитку особистості дитини, а сором за них є причиною невпевненості в собі, агресії до інших. Ставлення батька до дитини характеризується більшою урівноваженістю, рішучістю та послідовністю, якщо порівнювати з материнським . Спираючись на думку психологів, Л.Горбатенкова зазначає, що чоловік як вихователь може з успіхом виховати у дитини такі якості як справедливість, об'єктивність, стриманість. Він має більш урівноважену нервову систему та багатий запас інформації. Завдяки чоловічому впливу в дитині розвивається розум, кмітливість, здатність захистити себе [3, с. 67]. Вчені зазначають, що батько дає менше вказівок дитині, проте ці вказівки мають більш жорсткий та вимогливий характер. І, можливо, саме тому батька слухаються більше, ніж матір. Вчені, які досліджували статево-рольову ідентифікацію зазначають, що у підлітковому віці дитини батько відіграє особливо важливу роль для розвитку її особистості: він виступає головним фактором статево-рольової ідентифікації. Для сина батько приклад, який підліток копіює свідомо чи несвідомо, завдяки якому він засвоює свою чоловічу роль у суспільстві. Для дочки батько с першим прикладом (позитивним чи негативним) поведінки чоловіка [3, с. 16] . Якщо батько обирає нейтральну позицію у родині, не вмішується у виховання дітей, хлопчики, зазвичай, стають інфантильними: спочатку про них піклується мати, а потім, на їх думку, має піклуватися дружина. У дівчат, які змалку спостерігають за нейтральною батьківською поведінкою, може з піком розітнутись почуття презирства до всіх чоловіків. Недостатність батьківської уваги, слабкий вплив батька па формування психічного та духовного розвитку дитини призводить до появи в характері хлопчиків-підлітків рис, які не властиві чоловічому характеру: безвідповідальності, нерішучості, зманіженості, слабкодухості та ін. [1, с.25] . К. Захаров, поряд з окресленими, виділяє ще й такі риси характеру, як конфліктність, коливання настрою, намагання виділитись, впертість, несамостійність, пасивність. Взаємовідносини дівчинки з батьком впливають на її подальші гетеросексуальні контакти, будучи прототипом цих взаємин. Теплі й такі, що приносять задоволення відносини дочки з батьком допомагають їй пишатися своєю жіночністю, сприяють прийняттю себе як жінки і більш легкій гетеросексуальній адаптації, крім того, батько може впливати і на життєві пріоритети дочки - сімейне життя або орієнтація на кар'єру [3, с.18]. Висновок Отже, батьківська участь у вихованні дитини відбивається в психіці дитини, формує відповідну модель поведінки, внаслідок якої можна спостерігати відношення до власного здоров’я, до себе та до інших. Батьківсько-дитячі відносини є фундаментом для розвитку особистості і тому дуже важливо закласти моральну, духовну основу для поведінки дитини.

Література: 1. Горбатенкова Л.М. Отец и семья./ Горбатенкова Л.М. - Минск: "Полымя", 1993. - 127с. 2. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. - Ін-т проблем виховання. – К. - 2008. – Вип.12. - с. 3. Туманова Е.В. Образ отца и образ себя у подростков (возрастные и тендерные аспекты) / Туманова Е.В., Филиппова E.B // Психологическая наука и образование. - 2007. - №2. – С.16-23