Цвітка

Цвітка, -ки, ж. = Квітка 1. Урвав цвітку таку красну, так любо пахне. Гн. ІІ. 104.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Квітка Фразеологічний словник української мови

пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь. З кожного насміхається (Печериця), кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду (Панас Мирний); Ятрівка таку квітку пришпилить, що і через тиждень сорому не збудешся (Г. Квітка-Основ’яненко). пришпи́лювати латки́. — Усякий думає: “Пришпилюють мені латки, давай буду й я пришпилювати іншим!” (І. Франко).
як (мов, ні́би і т. ін.) (та) кві́точка (кві́тка). Дуже гарна. У хаті в неї, як у віночку: хліб випечений, як сонце; сама сидить як квіточка (П. Куліш); А дівчинка, справді як та квіточка (Марко Вовчок).

Квітка Академічний тлумачний словник

Квітка, и, жін.

1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах. Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби, синів ранній степовий сон (Нечуй-Левицький, II, 1956, 215); Понуро дивився Варчук на білу квітку деревію, по якій сонно повзала оса (Михайло Стельмах, II, 1962, 137); * Образно. Пролунав постріл.. У синій високості розпускалася біла квітка вибуху (Олесь Гончар, І, 1954, 386); * У порівняннях. Леся почервоніла.., як повна квітка в траві (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 83); І юнак розкривсь як квітка і почав розповідати — про своє велике горе (Павло Тичина, II, 1957, 19); // Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом. У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Жасмин, гвоздики і троянди. Кімната тоне у квітках (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 47); // Ботанічна назва органу розмноження в голонасінних і покритонасінних рослин. Деякі види, як-от верба козяча або коноплі, роздільно-статеві й дводомні: на одних рослинах утворюються тільки чоловічі, на інших тільки жіночі квітки (Бджоли, 1955, 97).

2. Трав'яниста рослина, що має на кінці стебла утворення, яке складається із серцевини й пелюсток навколо неї. У їх хаті інша сім'я домувала, господарювала.., у городі інші квітки позасіювані були цієї весни... (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Степ щодалі ставав чарівнішим. Уся поверхня землі здавалася зелено-золотим океаном, на якому розбризкано мільйони різних квіток (Олександр Довженко, I, 1958, 226). Квітка УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) КВІТКА орган статевого розмноження у насінних рослин, що перетворився на вкорочений пагін; у покритонасінних типова к. складається з маточки, тичинок та оцвітини (пелюстки віночка та чашолистки, чашечки), розташованих у квітколожі; у голонасінних оцвітини переважно немає; тичинки й маточка можуть бути в одній к. (двостатеві) або в різних к. (одностатеві); за видом симетрії к. бувають актиноморфні, з кількома площинами симетрії (напр., у груші), і зигоморфні, з однією площиною симетрії (напр., у гороху, шавлії).

Квітка Українсько-російський словник

КВІТКА

цветок

Квітка Словник синонімів

КВІТКА

квіт, г. чичка, д. косиця, З. П. рожа, мальва тощо; квіточка, квітонька; мн. КВІТКИ, (на матерії) узори.

Квітка Орфографічний словник української мови

Кві́тка , іменник жіночого роду

Але: дві, три, чотири кві́тки

Квітень. Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	Кві́тка	Кві́тки
Родовий	Кві́тки	Кві́ток
Давальний	Кві́тці	Кві́ткам
Знахідний	Кві́тку	Кві́ток
Орудний	Кві́ткою	Кві́тками
Місцевий	при Кві́тці	при Кві́тках
Кличний	Кві́тко, Кві́тка	Кві́тки