Відчай
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:17, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 286, № 2294.