Пухнатий

Пухнатий, -а, -е. 1) Пушистый. 2) Рыхлый, мягкій. Гарні пироги вдалися, пухнаті. Пирят. у. Пухната булка. Козел. у. 3) Полный, жирный. Козел. у. (Жінка) така пухната, мов пампушок. Гн. II. 27. Ум. Пухнатенький. Чотирі донечки: височенькі, пухнатенькі і чорнобривенькі. Гол. III. 461.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 409:

ПУХНАТИЙ, а, е. Те саме, що пухнастий. Несподівано натикаємось.. на баб, з головою завинених у білі рядна, що рядками сидять, наче пухнаті гаги на скелях північних (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 239); Овечки жують сінце, Поруч і малята Тісно збилися в кільце Біле та пухнате (Платон Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 139); Щасливий, він, коли пухнатий Боа накине на плече [Татьяні], Руки діткнеться гаряче (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 210); Вже квітень місяць був надворі, а.. ні пухнатого лінивого неону», ні пахущої милої фіалки ще не видко було (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 407); В ліричній своїй задумі хлопець торкає рукою пухнате віття туйки (Олесь Гончар, Тронка, 1968, 43); Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 55); Сніг пухнатий, Наче вата, Жаль по ньому і ступати — Білий, чистий сніг (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 27); Шевченко бадьоро йшов вперед, милуючись то вершниками, то верблюдами з їх довгою і надзвичайно пухнатою вовною на колінах і грудях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 252); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Грінченка); Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії (Іван Франко, VI, 1951, 189).

Ілюстрації