Чаєчка

Чаєчка, -ки, ж. Ум. отъ чайка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Чєчка, и, жін. Зменш.-пестл. до чайка1. Геть понад морем, над хвилями синіми В'ються, не спиняться чаєчки білії (Леся Українка, I, 1951, 151); Десь пісня вирвалась в політ про чаєчку, оту, що в'ється над озером (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 344); — Потерпи, — каже [батько], — моя чаєчко біла, побідуй доки зможеш. Не винен я, що вже знаю, де нам правди шукати, й не каюсь, що полюбив революцію (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 15); * У порівняннях. Десь із глибини золотих плантацій [соняшників] білою чаєчкою виринула чиясь косинка... (Олесь Гончар, I, 1954, 458). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 264. Морфологічні та синтаксичні властивості чаєчка Іменник, одухотворене, жіночий рід.

Чайка 1, и, жін.

1. (Vanellus vanellus, L.). Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Леся Українка, I, 1951, 308); — На тому морі білі пароплави і хмари чайок... (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 8); А може, просто грається [чайка] над морем, ..добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду... (Василь Кучер, Голод, 1961, 194).

2. (Larus ridibundus, L.). Перев. наземний денний птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. Десь над болотцем чайка обізвалась, Як обзивалася полись давно... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85); Разом з хлопцями Антося любила видирати у верболозі гнізда чайок (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 76); Тирло — невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в'ють гнізда лугові чайки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47); * У порівняннях. Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Дівочий голос доліта ласкавий, Як біла чайка з синіх берегів (Максим Рильський, III, 1961, 294); В грудях чайкою билася тривога (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 11); Коли вона [Христя], запаморочена болем втрати, билася чайкою над трупами своїх єдиних у світі рідних, хтось схопив її ззаду за коси (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 69).

3. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Не бачу її [Мані] ніколи в вікні, коли минаю її хату, але відчуваю, що вона... та моя чайка, десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про мене (Ольга Кобилянська, III, 1956, 272); * Образно. Україно — чайко ніжна! Україно — орле дужий! (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 264.

ЧАЙКА 2, и, жін., іст. Бойовий довбаний човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога. — Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Тарас Шевченко, I, 1951, 284); Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Історія УРСР, I, 1953, 165); Козацькі «чайки» мали довжину близько 20 му ширину 3—4 м та 20—40 весел (Знання та праця, 3, 1970, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 264.

Відмінювання

відмінок	однина	множина
називний	чаєчка	чаєчки
родовий	чаєчки	ча́єчок
давальний	чаєчці	ча́єчкам
знахідний	ча́єчку	ча́єчки, ча́єчок
орудний	чаєчкою	ча́єчками
місцевий	на/у чаєчці	на/у ча́єчках
кличний	ча́єчко	ча́єчки

Ілюстрації

x140px

x140px

x140px

x140px

Медіа

У стародавніх народів чайки символізували зв'язок з водою і були шанованими птахами. Адже без води, власне, і життя немає ... Озерна, річкова, або звичайна чайка - Larus ridibundus - невелика птах з родини чайкових, який гніздиться на території Євразії. У Росії чайки гніздяться на всій її європейської території, а також у Сибіру, ??на півдні Далекого Сходу, на Колимі, Камчатці ... У старовину чайку називали мавпою - можливо, за її крики. Чайка - птах не надто велика й витончена. Довжина її тіла - від 36 до 39 см. Розмах крил - від 85 до 100 см. Вага - близько 250-350 р. Голова кругла, влітку темно-коричнева, кольору міцної кави, майже чорна, з вузькими білими плямами над і під очима. На потилиці помітна межа між темним і світлим оперенням у вигляді білої плями. Восени і взимку голова набуває сіруватий колір. Дзьоб тонкий, темно-червоний. Крила і спина світло-сірі, на кінці крила ззаду чорна смуга, а спереду біла смуга. У молодих птахів голова коричнева, тіло рудувате, сіро-бурі крила з білими кінцями, на хвості чорна смуга. Ноги і дзьоб червоні. Лапи мають плавальні перетинки, куприкова залоза виділяє мастило для пір'я, незважаючи на те, що чайки ніколи не пускаються в довге плавання, а тримаються поруч з берегом. Голос чайки важко передати однозначно. Він може нагадувати сміх, квохтанье, крики розсердженої кішки і віддалено вороння пом'якшене "кярр - а-а-а - КРР". Взагалі, чайки - птахи напористі і вельми крикливі, таке враження, що вони ніколи не мовчать . Живуть не тільки на морському узбережжі, а й у дельтах річок, у заплавах, на озерах, болотах, торф'яних кар'єрах, болотах, на зарослих острівцях, на внутрішніх водоймах, на річках великих і малих міст. Зараз чайку можна побачити спокійно порпаються в контейнері поблизу річки. Сказати про чайці, що вона володіє хорошим апетитом, значить не сказати нічого. Чайка - птах ненажерлива і всеїдна. Основне її харчування - слабка, хвора, недостатньо спритна риба, якої вона годується на плаву, безхребетні, молюски, раковини, яких вона розколює, кидаючи їх з висоти на берег, комахи, зібрані на ріллі, дощові черв'яки, бабки, жуки, комарі, дрібні гризуни ... Чайки - птахи розумні, навіть винахідливі, до того ж їм пощастило з дзьобом, який вважається універсальним. Гніздяться чайки колоніями, збираючись разом по кілька тисяч пар. Для гніздування вибирають плавні, зарослі водойми, місця, де їх не потривожать людина і чотириногі хижаки. Пари утворюються відразу після прильоту. Після того, як чайки вибрали один одного, самка ритуально випрошує корм у самця, і він годує її. Озерні чайки стають статевозрілими у віці 1-4 років, самки раніше, ніж самці. Гнізда розміщуються на купинах або прямо на грунті. Від гнізда однієї пари до гнізда сусідній часто може бути всього 50 см. Гнізда будуються із сухих стебел водних рослин, таких як рогіз, очерет, очерет, осока, хвощ ... Спочатку птиці кладуть великі стебла, потім дрібні. Часто гніздо підноситься на стирчать стеблах очерету над поверхнею води.

Саме гніздо за формою нагадує недбалий круглий настил товщиною 25-40 см з невеликим поглибленням для яєць. Товщина основи гнізда залежить від вогкості обраного місця. Всередині гніздо нічим не вистилається, і яйця лежать прямо на жорсткому будівельному матеріалі. Самка відкладає від 1 до 3 яєць світло-блакитного, бруднувато-коричневого , охристого кольору без плям або темно-бурого кольору з великою кількістю плям. Але найчастіше яйця бувають зеленувато-жовті або оливково-бурі. Насиджують яйця обоє батьків протягом трьох-чотирьох тижнів. Вигодовують пташенят також і самка, і самець.

Пташенята перебувають у гнізді 11-12 діб, а потім потихеньку перебираються в найближчі зарості, з якими зливаються, благо вони покриті пухом коричнево-бурого кольору з чорно-коричневими плямами. Батьки продовжують годувати пташенят якийсь час . Літати пташенята починають, коли їм виповниться приблизно місяць або близько того. У 36-40 днів пташенята літають вже досить добре. Якщо під час насиджування або вигодовування пташенят поблизу з'являється небезпека у вигляді непроханого гостя, переполох охоплює всю колонію, птиці злітають в повітря, кружляють над порушником спокою, верескливо кричать і намагаються полити його якомога більшою кількістю посліду. У середній смузі Росії до початку серпня чайки залишають колонію і починають кочувати. Чайки відносяться до перелітних птахів і у вересні відлітають у теплі краї. Зимують чайки на Чорному і Каспійському морях, деякі відлітають на Північне, Середземне моря, в Японію, Китай, Африку ... А є й такі, що залишаються зимувати у великих містах, якщо є чим прогодуватися. Чайки відрізняються високою здатністю до пристосування. Вони вписуються практично в будь-яке середовище проживання. Не бояться людей, часто випрошують хліб у туристів і відпочиваючих, дрібну рибу у рибалок. Із задоволенням ласують на набережній впав морозивом.

Є в них позитивні якості, вони знищують багато шкідливих комах, збирають величезну кількість відходів. Нерідко можна побачити розгулює по пляжу чайку, що збирає різне сміття. Але, на жаль, вони поїдають яйця інших птахів і навіть своїх близьких родичів, і їх пташенят. З чайками пов'язують безліч погодних прикмет . Раніше моряки помічали: якщо чайка сідає на щоглу корабля або на воду, то погода буде гарна і можна вирушати у плавання, а якщо чайки з пронизливим криком бродять по обмілинах або прибережним камінню, то скоро буде шторм. Наука це пояснює тим, що коли високий атмосферний тиск і вода холодніше повітря, над поверхнею води немає висхідних повітряних потоків, які б підтримували птахів, допомагаючи їм парити в повітрі. З цієї причини чайки швидко втомлюються і їм доводитися сідати, що, ймовірно засмучує їх не менше, ніж моряків. Шторм на річці, навіть на найбільшій, - важко надається річ, хоча у вітряну погоду на Волзі бувають досить високі хвилі. майорить над водою птахи схожі на білі хустки, якими махають при прощанні або зустрічі в знак вітання. А чайки, відпочиваючі на піску, як-то заспокоюють, дають зрозуміти, що , незважаючи на всі наші кризи, життя триває і все у нас буде добре.

Див. також

Озерна чайка, або звичайна (річкова) чайка ( лат. Larus ridibundus ) - Невеликий птах сімейства чайкових, що гніздиться на великій території Євразії, а також на атлантичному узбережжі Канади. Звичайна на території Росії - її часто можна спостерігати влітку на річках і озерах, де вона кружляє біля проходять судів в пошуках подачки. На більшій частині ареалу перелітний птах, хоча в деяких районах Західної Європи веде осілий спосіб життя.

Гніздиться переважно на невеликих прісноводних водоймах колоніями, розмір яких може досягати декількох тисяч пар. Часто селиться поблизу великих міст і харчових звалищ. У шлюбному вбранні серед інших видів чайок виділяється темно-коричневою головою і білим потилицею. Це одна з найпоширеніших чайок у світі - її загальна чисельність перевищує 2 млн пар. У польоті Невелика витончена чайка з округлою головою і тонким дзьобом. Довжина 35-39 см, розмах крил 86-99 см, вага 200-350 г. Значно (приблизно на третину) крупніше малої чайки, але декілька дрібніше морського голубка і сизою чайки. Серед особливостей забарвлення - широка біла смуга у верхній передній частині крила і чорна облямівка в задній, характерна також для морського голубка і бонапартовой чайки, але не зустрічається у інших видів. Відноситься до групи чайок з двох-річним циклом оперення.

У шлюбному вбранні голова темно-коричнева, але не повністю, як у деяких інших видів (наприклад, у малої або ацтекської чайок), а до потилиці, де проходить чітка коса межа між темним і світлим оперенням. Навколо очей добре помітний тонкий білий обідок. Дзьоб злегка загнутий вниз, без будь-яких прикрас (як наприклад загину на кінці або червоної плями на подклювье), темно-бордового кольору. Райдужна оболонка очей бура. Потилиця, шия, груди, черево, хвіст і надхвістя білі, іноді з невеликим рожевим відтінком. Мантія і верхня частина крила сірі. Крила загострені, як у крячків. По передньому краю крила є широка біла смуга, клинообразно розширюється до кінця, а по задньому краю чорна, утворена чорними вершинами першорядних махових. Нижня частина крила переважно сіра з широкою темною облямівкою на першорядних махових. У зимовий час у дорослих птахів голова стає білою з добре помітними чорно-сірими плямами в районі вух і перед очима, дзьоб ясно-червоним з темним закінченням, ноги світло-червоними. У зимовий час чайка по окрасу нагадує морського голубка, відрізняючись від нього більш коротким дзьобом і шиєю.

У оперенні молодих птахів на голові і у верхній частині тіла переважають рудуваті і сіро-бурі тони. У перший рік життя птах більше нагадує мешканців мілководдя камнешарок (Arenaria interpres), ніж чим чайок. Крила зверху строкаті, з великою кількістю бурих, рудих та сірих пестрин, білим переднім і чорним заднім краєм. На кінці білого хвоста є добре помітна бура поперечна смуга. Дзьоб і ноги більш тьмяні, брудно-жовті.

1.2. Голос

У колонії озерні чайки надзвичайно активні і галасливі, часто видаючи різкі і тріскучі звуки, щось на зразок розкотистого "Карр", іноді повторювані з невеликим інтервалом. Також характерні "нявкання", "квохтанье" і короткі сигнали "кек", в серії нагадують сміх.

2. Поширення Молоді птахи 2.1. Гніздовий ареал

Гніздиться в помірному кліматі чорного моря на всьому протязі з заходу на схід. В Західної, Південної та Північній Європі в XIX - XX вв ареал значно розширився, багато в чому завдяки розвитку сільського господарства та харчової промисловості. В континентальній частині Європи південна межа ареалу проходить через південну Францію, долину р.За в північній Італії, Сербію, Болгарію, північне узбережжя Чорного моря, Закавказзі і Каспійське море. Місцями зустрічається в центральній частині Піренейського півострова і на північному заході Середземномор'я. Гніздиться на Корсиці, Сардинії і Сицилії. На півночі Європи гніздиться на Британських та Фарерських островах, в Скандинавії уздовж морського узбережжя.

В Росії на північ забирається до Кандалакшского затоки на Білому морі, верхів'їв р.Вичегди в районі Архангельська, 60 с. ш. на Уралі, 67 с. ш. в басейні Обі, 65 с. ш. на Єнісеї, 68 с. ш. в долині Лени, 69 с. ш. на Колимі і 61 с. ш. на узбережжі Берингової моря. Південна межа в Азії пролягає через 40 с. ш. в районі Каспійського моря, південний берег Аралу, долини річок і озер Сирдар'я, Сон-Куль, Іссик-Куль, Зайсан, Маркаколь, Убсу-Нур, Тола і Буйр-Нур. На сході також зустрічається на Камчатці, в Примор'ї, Сахаліні і в північно-східній китайської провінції Хейлунцзян.

У XX столітті почала гніздитися далеко за межами материка: в Ісландії (з 1911 р), на південному заході Гренландії (з 1969 р) та на о.Ньюфаундленд (з 1977 р) біля берегів Північної Америки.

2.2. Міграції Зграя чайок Перелітний, частково перелітний або осілий птах. Популяції північніше січневої ізотерми -2,5 С переміщаються майже повністю. В Західної і Південній Європі в основному ведуть осілий спосіб життя, а в проміжних областях мігрують частково. Відсоток міграції також зростає з заходу на схід. Зимують на південь і на захід від січневої ізотерми 0 С - на більшій частині Європи, узбережжях Середземного, Чорного, Каспійського морів, Індійського і Тихого океанів, а також Японських островах. Починаючи з другої половини XX століття, зимовий ареал озерної чайки розширився за межі Палеарктики - в Африці уздовж Атлантики до Нігерії і на березі Індійського океану до Кенії і Танзанії, В Північній Америці на східному узбережжі від Ньюфаундленду до Нью-Йорка.

2.3. Місцеперебування

У період розмноження мешкає переважно на внутрішніх водоймах зі сплавина і заломами чагарнику - озерах, заплавах і дельтах річок, ставках, болотах, торф'яних кар'єрах, де гніздиться на мілководді і зарослих островах. Рідше гніздиться на морському узбережжі в заболочених бухтах, галявинах і дюнах. В останні роки все більше стає синантропів, у пошуках корму освоюючи міські звалища, рибопереробні заводи, підприємства легкої промисловості та міські водойми. На прольоті і в місцях зимівель головним чином зустрічається на морському березі і в дельтах великих річок.

3. Розмноження Демонстративна поведінка Озерні чайки приступають до розмноження у віці 1-4 років, причому самки мають тенденцію до більш раннього відтворенню. Гніздяться колоніями, часто змішаними, розмір яких може варіювати у великих межах від декількох десятків до декількох десятків тисяч пар. На відміну від близької малої чайки, колонії по своєму місцю розташування постійні і при відсутності несприятливих факторів здатні зберігатися десятиліттями. До місць гніздування птахи прибувають досить рано, коли тільки починають розкриватися водойми і на землі з'являються перші проталини - найчастіше в кінці березня-середини квітня. Моногамні, пари утворюються до прильоту до місць гніздування або відразу після нього. Буває, що остаточного утворення пари передує зміна декількох партнерів. Після прильоту птаха, як правило, тримаються недалеко від колонії і кочують у пошуках їжі. В цей період характерне яскраво-виражене демонстративна поведінка - птахи з криками переслідують один одного в повітрі, з витягнутою вгору і вперед головою видають різкі крики в бік противника, "нявкають", "квокчуть" і клюють землю. При формуванні пари самка пригинає голову, випрошуючи корм, а самець ритуально годує її. Кладка яєць Для майбутнього гнізда вибирається важкодоступне для наземних хижаків місце - як правило, топках сплавніна або невеликий трав'янистий острів. Іноді гніздиться в торфовищах, на болоті (як правило, низинному), рідше в дюнах або на прибережному лузі. Охоронювана територія становить 32-47 см навколо гнізда, відстань між сусідніми гніздами від 50 см в щільних колоніях до декількох десятків метрів в розріджених. Гніздо - невелика недбала купа з торішніх водних рослин, без вистилки. В якості матеріалу зазвичай використовуються стебла очерету, рогозу, очерету, осоки або хвоща. Кладка містить у собі 1-3 (найчастіше 3) яйця; у разі її втрати звичайна повторна кладка. Забарвлення яєць може варіювати у великому діапазоні від світло-блакитного або охристого без малюнка до темно-бурого з великою кількістю плям, однак найчастіше зеленувато-охристі або оливково-бурі. Розмір яєць (41-69) х (30-40) мм. Насиджують обоє батьків, час насиджування - 23-24 дня. У разі появи в колонії непрошеного гостя починається загальний переполох, під час якого птахи кружляють, нестямно кричать і поливають порушника послідом. Пташенята покриті вохристо-бурим з чорно-бурими плямами пухом, зливаються їх з навколишнім середовищем. Батьки годують пташенят безпосередньо з дзьоба, або викидають їжу з зоба у гніздо, де пташенята скльовують її. Літати пташенята починають у віці 25-30 днів.

4. Харчування

Основу харчування складають безхребетні тварини - дощові черв'яки, бабки, жуки та їх личинки, двокрилі та інші комахи. З тваринних кормів також харчується дрібною рибою та мишоподібними гризунами, такими як сіра полівка. Часто годується харчовими відходами на звалищах, у місцях переробки риби та інших продуктів, і в містах. Корм видобуває на плаву з поверхні води, на суші і в повітрі.

Джерела та література

Кобліков Є. А., Редькін Я. А., Архипов В. Ю. Список птахів Російської Федерації. - М.: Товариство наукових видань КМК, 2006. - С. 121. - ISBN 5-87317-263-3 Беме Р. Л., Флінт В.Е. Пятіязичний словник назв тварин. Птиці. Латинський, російська, англійська, німецька, французька. / За загальною редакцією акад. В. Є. Соколова. - М .: Рос. яз., "РУССО", 1994. - С. 91. - 2030 екз. - ISBN 5-200-00643-0 ↑ 1 2 3 Бутурлін С. А. та ін (1940) Птахи. Тваринний світ СРСР. онлайн - www.ecosystema.ru/08nature/birds/074.php ↑ 1 2 3 4 5 Назаренко Є. А., Бессонов С. А. " Larus ridibundus Linnaeus, 1766 - Озерна чайка - www.sevin.ru/vertebrates/index.html?Birds/309.html "Хребетні тварини Росії. Прочитано 2008-05-02 ↑ 1 2 Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterstrm, & Peter J. Grant (1999) Birds of Europe. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-05054-6 pp.170 ↑ 1 2 3 4 Klaus Malling Olsen, Hans Larsson (2004) Gulls of Europe, Asia and North America. Christopher Helm Publishers Ltd. ISBN 978-0-7136-7087-5 ↑ 1 2 3 4 5 Іллічов В. Д., Зубакін В. А. Озерна чайка. Птахи СРСР. Чайкова. - М., 1988 Боголюбов А. С., Жданова О. В., Кравченко М. В. Визначник птахів і пташиних гнізд середньої смуги Росії. - Москва, "Екосистема", 2006 онлайн - www.ecosystema.ru/08nature/birds/074.php ↑ 1 2 3 Рябиця В. К. Птахи Уралу, Приуралля і Західного Сибіру. Єкатеринбург: Видавництво Уральського університету, 2001. ISBN 5-7525-0825-8