Вояк

Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Нп. Ум. Вояченько.

Сучасні словники

Вояк, а, чол.

1. Той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн. Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони (Олесь Гончар, Новели, 1954, 50); Іванко вояк хоробрий, не злякається, якщо в дорозі мечем доведеться з лихими людьми розмовляти (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 176).

2. заст. Рядовий військовослужбовець в армії. Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (Іван Франко, II, 1950, 277).

Вояк (військовик / учасник боїв, воєн), боєць, вояка, воячисько, воячня збірн., звитяжець уроч.; рубака (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); бойовик (учасник якої-н. бойового загону)

— Пор. солдат

Ілюстрації

Див. також

[про козаків]