Жнива

Жнива, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Каменец. у.

Сучасні словники

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Том 1. — С. 488.

ЖНИ́ВА́, жнив, ж. мн.

1.Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV.

2.Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать.Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск.

3.Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Камен. у.

---

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.

ЖНИ́ВА́, жнив, мн.

1. Пора збирання хлібних рослин. Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю (Іван Франко, IV, 1950, 82);
// Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Спішно піднявшись на ранній зорі, 3 косами йшли на жнива косарі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 427); — Через три дні починаємо жнива, — визначив [Климчук] спокійно, по-хазяйському (Яків Качура, Вибр., 1953, 248);
// перен. Про час напружепої роботи де-небудь. [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Олександр Корнійчук, I, 1955, 71); Роман Блаженко теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі. — Я стидав би ся, — каже він, — сидіти згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива (Олесь Гончар, III, 1959, 55).
2. рідко. Те, що вродило; урожай. [Тірца:] Прийде ворог і розоре землю, насів збіжжя і збере жнива (Леся Українка, II, 1951, 151); Ори [хліборобе] її [землю], засівай, збирай багаті жнива (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30).

---

Вірші

ЖНИВА

Жнива — то найважча робота.

Машини натомлюють шлях,

Як краплі гарячого поту,

Пшениця у сірих мішках.

Ганна Чубач

Хліб наш насущний...

Лани пшениці. Ні кінця, ні краю.

Пливуть комбайни й тануть вдалині.

Село жнивує. Хліб село збирає —

Пережива найрадісніші дні.

І сон утік. І спека не змагає,

І призабуто враз про вихідні.

Село жнивує. Урожай збирає,

Біжать валки по золотій стерні.

А ген, де жовта курява витає, —

Шоферські траси до токів лягли.

І бригадир на обрій поглядає:

— Хоча б дощі оце не почали…

…Село жнивує. Хліб село збирає,

Щоб ми в достатку на землі жили.

Данило Кононенко

---

Приказки

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять

Буде той голодний, хто жнивами холодочка шукає.

---

• Свято першого снопа
  

Ілюстрації

---

Див. також

Жнива

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. — Том 1. — С. 488.
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.
3. Яків Щоголів, Поезії, 1958, 427
4. Яків Качура, Вибр., 1953, 248
5. Олександр Корнійчук, I, 1955, 71
6. Олесь Гончар, III, 1959, 55
7. Леся Українка, II, 1951, 151
8. Три явори, 1958, 30
9. Ганна Чубач
10. Хліб наш насущний
11. Данило Кононенко
12. Свято першого снопа