Шваб

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шваб, -ба, м. 1) Нѣмецъ. Желех. 2) Насѣк. Carabus scheidleri. Вх. Пч. І. 5.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 426.

ШВАБИ, ів, мн. (одн. шваб, а, чол.; швабка, и, жін.).

1. Обласна група німців, населення колишнього герцогства Швабії. Мадяр и звуть тутешніх німців швабами (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 171).

2. зневажл. Німці. Валігурський ненавидів швабів усею душею, про се Калинович знав (Іван Франко, VI, 1951, 329); — Цю гору шваби називали лінія оборони, але то не є так (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 161).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B0%D0%B1%D1%96%D1%8F

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 426.

Зовнішні посилання