Ікона
Іко́на, -ни, ж. Икона, образъ. Загадай дурному Богу молиться, він і ікони поб’є. Ном. № 6575.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ІКОНА, и, жін.
Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення бога або святого, якому поклоняються віруючі; образ. Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Літній чоловік став перед чудовною іконою, молиться, б'є поклони, зітхав (II .-Лев., III, 1956, 363); У спальні перед іконою божої матері тьмяно горіла синенька лампадка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 46).
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
ІКОНА
у візантійському та сх.-християнському мистецтві сакральний образ (мальований переважно на дерев'яній дошці), на якому зображено постаті св., біблійні та літургійно-символічні сцени.
Словник синонімів Полюги
ІКОНА
(зображення на картині Бога або святого) образ.
СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
ІКОНА
- Церковний предмет - живописне зображення священної особи чи події;
- образ;
- заст. лик
Архітектура і монументальне мистецтво
ІКОНА (грец. — образ)
Канонічне зображення божеств і святих на дерев'яній дошці або інших матеріалах, яке отримувало сакральне значення.