М’яко
М’яко и мня́ко, нар. Мягко. Ум. М’якенько, мняке́нько, м’яке́сенько и мняке́сенько.
М'ЯКО, присл.
1. Викликаючи відчуття податливості, гнучкості при дотику. Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 308); Під ногами м'яко вгиналась земля, набрякла від розталого снігу, і інколи тихо шаруділи кущі сухої трави... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 107); // Не твердо на дотик. — І м'яко спать мені, і ласо можна їсти (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 116); — Густо збиті хвилею, вони [водорості] непорушно киснуть у воді, і по них так м'яко ступати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 224); // у знач. присудк. сл. Я подумав і ліг просто, — і правда, усюди сіно і усюди м'яко (Марко Вовчок, VI, 1956, 239); // Ніжно, легко доторкаючись. Підійшовши, Юра поклав м'яко руку Василькові на плече (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 170); Шовкун обережно, м'яко перев'язував [Сіверцеву рану] (Олесь Гончар, III, 1959, 265). ♦ М'яко стелити — дуже багато обіцяти комусь або хвалити когось із корисливою метою. Не миль очей йому [директорові МТС] і м'яко не стели: Доб'ється правди він (Максим Рильський, Мости, 1948, 100); Особисті плани Нерчина його не цікавили. Головне, щоб Нерчин робив те, що потрібно Куцевичу, і тому він з самого початку стелив м'яко (Натан Рибак, Час, 1960, 318).
2. перен. Спричиняючи приємні відчуття (для ока, слуху тощо); не різко. Голос його звучав особливо м'яко і був такий чарівний, що нас, слухачів, ніби проймав електричний струм (Народна творчість та етнографія, 4, 1961, 107); Хміль м'яко вдарив їм у голову, і вони знов заспівали (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 48); // Тихо, приглушено, ледве чутно. Здалеку м'яко котився грім (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 340); Тупотіли ще деякий час глухо й м'яко великі гумові чоботи (Юрій Смолич, I, 1958, 95); // Повільно, плавно, не стукнувшись. Часом легенько-м'яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка, III, 1952, 738); Літак м'яко сів на зелене поле аеродрому і, похитуючись, під'їздив до ангара (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 20).
3. Поступово переходячи з однієї якості, ознаки тощо в іншу. Зелене світло од лампи м'яко зливалось з рожевим, що стікало з-під образа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 370); За вікнами палати м'яко лягав присмерк (Олесь Донченко, V, 1957, 535). 4. перен. Виражаючи ласку, ніжність, сердечність; ласкаво, ніжно, сердечно. Погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іванове серце... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася.. «Молодий наш цвіт, — м'яко говорив він товаришам, — як же його не берегти» (Олесь Гончар, III, 1959, 216). 5. Несуворо, поблажливо. — Як тобі не сором чужі гроші красти? Хіба ж ти їх заробив? — тихо й м'яко казав Жук (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); // У негострій, нерізкій формі. — Пробачте, товаришу Ігнатьєв, час у мене трохи обмежений, — м'яко перебив співбесідника Зуб (Вадим Собко, Справа.., 1959, 101).
М'яко кажучи — уживається в значенні вставного слова при бажанні не говорити різких слів, не висловлювати оцінок, думок.
М'ЯКО... Перша частина складних слів, що відповідає слову м'який у 1 знач., напр.: м'якововний, м'якозернистий, м'яконабивний, м'якорунний і т. ін.; у 5 знач., напр.: м'якохарактерний і т. ін.; у 6 знач., напр.: м'якодухий, м'якосердечний і т. ін.
Ілюстрації
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=grvPgiUxzow
Див. також
| ВЕБ сторінка:http://ru.wiktionary.org/wiki/мягкий |
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 837. http://www.rozum.org.ua/
