Лісовик

Лісовик, -ка, м. 1) Житель лѣсовъ. НВолын. у. Може він поїхав до казаківлісовиків. Левиц. І. 198. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. Новомоск. у. 3) Лѣшій. Чуб. І. 191.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ЛІСОВИК, а, чол.

1. розм. Той, хто живе в лісі або займається лісовим промислом, полюванням. Григорій Григорович А ндрусяк — спадкоємний лісовик.. З дитинства чув шум смерекових борів.., знав у горах назву кожної травиці, кожного дерева, чагарника (Літературна Україна, 31.VII 1962, 2); Він, Аркадій Валеріанович, мусить з своїх лісових хуторів зігнати селян, ..і лісовики, і селяни, що приїздять до них, підточують його багатство лісокрадством (Михайло Стельмах, I, 1962, 289); // Партизан, що діє в лісах. Колись, при денікінцях, і влітку, і восени в оцім лісі по ярах вони жили лісовиками. Увесь ліс шумів од них — партизанів (Андрій Головко, II, 1957, 19); Третій рік з сідла не сходить, до безсоння звик. І страшний для окупантів грізний лісовик (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 78); // Той, хто працює в галузі лісівництва. Держава оснастила лісовиків найновішою технікою (Радянська Україна, 15.V 1963, 2); Щоб вітер не вигриз зубами молоді насадження, лісовики виставили біля них захисні щити, сплетені з лози та очерету (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 309).

2. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, жила в лісі. Очі [молодого хлопця] світились таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 587); Слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала удача на полюванні (Історія СРСР, I, 1956, 35). Словник мови Стуса ЛІСОВИК -а, ч. Міфологічна істота, яка, за уявленням багатьох народів, живе в лісі. Ступай-но в дивен день, як дивен див кошлатий, блукай межи дерев, де погорою рев. Так серцю хороше, що гріх не напитати дороги потерчат, лісовиків і мев. (П-1:127). Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Лісовик — міфологічний образ, який, згідно з легендами, втілювався в подобу дуже старого кошлатого діда. «Лісовик — малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. У брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці» /Леся Українка, «Лісова пісня»/. Його характерною особливістю була відсутність тіні. Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в лісі. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: мавок, чугайстра, хухи і навіть блуду. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській етнографії побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від хижаків, мисливців. Лісовики створювали в лісах сім'ї і жили як звичайні люди.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник символів, Потапенко О.І., Дмитренко М. К., Потапенко Г.І. та ін., 1997.