Відрада
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:54, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відрада, -ди, ж. 1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсовѣтываніе. Ум. Відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. См. Відрадість.
