Відпуст
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:54, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відпуст, -ту, м. Отпущеніе грѣховъ, разрѣшеніе. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На відпуст ходити. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.