Мід
Зміст
Словник Грінченка
Мід, ме́ду, м. = Мед. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055. Та й ми в батька були, мед, горівочку пили. Нп.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Мед. Густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів. Та їдять же вони Дрібнії калачі, У мед умокаючи, Маком обсипаючи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 75); Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого узятку мед (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59); За походженням відрізняють золотисто-жовтий мед з білої акації, білий зернистий мед з акації жовтої (Бджоли, 1955, 194); * Образно. Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувати про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис (Тарас Шевченко, VI, 1956, 27); * У порівняннях. [Горпина:] Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 498); // Квітковий нектар, який збирають бджоли; солодкий запах цього нектару. Живучи росою з травки, Медом дишем [дихаємо] ми з квіток: Наші горниці — долини. Чиста річка і лісок (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 310); Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Максим Рильський, І, 1960, 265); // перен. Про що-небудь зовні приємне, хороше (слова, ставлення тощо), але здебільшого нещире. — А чи ви вподобали хазяйок? Вони хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднестиш (Марко Вовчок, I, 1955, 377).
Ілюстрації
|
|
|
