В’яз
В’яз, -зу, м. 1) Дерево вязъ, Ulmus. 2) Рыба язь, Ciprinus rutillus. 3) Завязь. Як би дощ, то ще б в’яз був на огудині. Лебед. у. Щоб був в’яз на огірках. О. 1861. XI. Св. 59. 4) мн. в’язи = В’язок 2. То не біда, що по в’язи вода, тоє горш проняло, що і копилля поняло. Ном. № 7228. Ум. В’язок.
Сучасні словники
В'яз, а, чол. Листяне дерево (іноді кущ) з нерівнобокими листками та міцною деревиною. В'язи покрили свої голови брунатно-рожевими кучерями і злилися в ціле море м'якої вовни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 427); Надзвичайно посухостійким і солевитривалим є дрібнолистий в'яз (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 710); * У порівняннях. Сам [парубок] високий, статний, як в'яз, бравий, як сокіл (Панас Мирний, I, 1954, 77).
В'яз дерево родини в'язових вис. до 40 м, поширене в Європі та Зх. Азії; листки несиметричні, плід - горішок; росте в заплавних лісах як домішка; деревина тверда, важка, водостійка; використовують при спорудженні водних будівель і для виготовлення меблів; деякі види вирощують як декоративні.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Про в'яз За матеріалами Вікіпедії
На високому стовбурі старого в'яза у великім гнізді сплять чорногузи — він і вона.
Василь і Наталка стоять біля перелазу. Дослухаючись у невиразнім захваті до всього, що відбувалося в них, мовчки побрались вони за руки і широко відкритими очима вдивляються в навколишній надзвичайний світ: яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз — всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічнога вигляду і почавши жити якимсь окремим таємним життям.
