Видра
Ви́дра, -ри, ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Вх. Пч. II. 6. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Ном. № 1784.
Сучасні словники
- Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Олекса Стороженко, I, 1957, 257); — Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра — пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 464).
- зневажл. Про надмірно худорляву жінку. Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 194).
хижий ссавець; коштовний хутровий звір. Важить до 10 кг. Тулуб гнучкий, м'язистий, довжина понад 70 см; хвіст довгий (близько 45 см ), такий, що стоншується до кінця; лапи короткі, пальці сполучені перетинками. Зустрічається в Європі, Азії і Північно-західній Африці; у СРСР відсутній лише на Крайній Півночі, в Криму і в пустелях. Швидко плаває і дуже добре пірнає. Хутро не змочується водою і утримує повітря. Основний корм — риби і жаби; інколи ловить качат і водяних полівок. Зимою тримається поблизу полинів. У пошуках риби може кочувати, долаючи навіть місцеві вододіли. Линяє поступово протягом весінньо-літнього сезону; краще хутро — взимку. Нору, вхід в яку інколи буває прихований під водою, владнує під навислими берегами. Вагітність не менше 8—10 міс . Один раз в два роки в квітні — травні народжує сліпих дитинчат (частіше 3), яких виховує всю зиму. Самець не приймає участі у вихованні дитинчат. Зважаючи на сильне винищування охота на неї в більшості районів заборонена.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Видра У 1961 році було обліковано ~1,6 тис., зараз ~ понад 10 тис. видр.
