Колиба

Коли́ба, -би, ж. 1) Пастушій шалашъ. Желех. 2) Зимнее жилище древорубовъ-гуцуловъ; строится въ формѣ восьмиугольника, безъ оконъ и потолка, съ отверстіемъ въ верхушкѣ пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. Коли́бочка. Добре тому то Бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.

Сучасні словники

Колиба. Академічний тлумачний словник

КОЛИБА, и, жін., діал. Житло чабанів і лісорубів. Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 383); Сплять лісоруби в колибі, Сняться їм сни прості (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 81).

Ілюстрації