Калач

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Калач, -ча, м. 1) Калачъ. За багачем сам чорт з калачем. Ном. № 142З. Чужим діткам дулі, а нашому калачі, щоб спало уночі. Мет. 3. Вип’є коряк меду чи горілки, калачем закупіть. К. ЧР. 273. 2) Дѣтская игра, въ которой лежащій внизъ лицомъ ребенокъ, имѣя на своей спинѣ пальцы сидящихъ вокругъ дѣтей, угадываетъ по счету словъ пѣсни, на чьемъ пальцѣ остановилось кольцо. Чуб. III. 99. Ум. Калачик.

Сучасні словники

Калач Академічний тлумачний словник

КАЛАЧ, а, чол. Білий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 81); Пекарня і справді чудова: тут.. буханці, вергуни, калачі, пампухи, балабушки (Марко Вовчок, VI, 1956, 283); Пішла й тітка Мотрона глянути до печі: чи присмагли калачі (Яків Качура, II, 1958, 12). ♦ Калачем не заманити див. заманювати.

Ілюстрації

Калач01.jpeg Калач02.jpg Калач03.jpg Калач04.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання