Цямрина

Цямрина, -ни, ж. Одно бревно изъ сруба у колодца. Ще цямрин зо три покласти, то й доцямруємо криниці. Та й викопав при долині глибоку криницю.... і виложив цямриною. Шевч. 596. Также вообще верхняя часть сруба колодезнаго, находящаяся надъ землею. МУЕ. І. 91. (Черниг.). ЗОЮР. II. 50. Перегнулась вона керез цямрину, хотіла води напитись. Чуб. II. 72. Ум. Цямринка. Треба.... цямринку в колодізь їй упустити. Г. Барв. 14.

Сучасні словники

Вікісловник

Значення 1. одна деревина з колодязного зрубу; одне кільце зрубу, надземна частина зрубу. ◆ Оце ж уже козацтво познімало з себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити. Пантелеймон Куліш o один ряд колод у зрубі. 2. верхня частина колодязного зрубу, складена переважно з дерев'яних колод. ◆ Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь. Панас Мирний o колодязний зруб. ◆ Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину. Михайло Коцюбинський 3. заст. дерев'яне кріплення в шахті, штольні і т. ін. ◆ Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні Іван Франко Синоніми зруб, цябрина (діал.), цямра (діал.), цебрина (діал.)

цямрина– іменник жіночого роду відм. однина множина Н. ця́мрина ця́мрини Р. ця́мрини ця́мрин Д. ця́мрині ця́мринам З. ця́мрину ця́мрини О. ця́мриною ця́мринами М. ця́мрині ця́мринах К. ця́мрино* ця́мрини*

[1]

ЦЯМРИНА = цямриння сруб (колодезный) ЦЯМРИНА (криниці) зруб; З. П. одна деревина зрубу, одне кільце зрубу, надземна частина зрубу; П. криниця; зб. цямриння.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦЯМРИНА, и, жін. 1. Одна деревина з колодязного зрубу. Оце ж уже козацтво познімало з себе пояси і на поясах ті всі бочки витягують і ставлять на зеленому моріжку, поклавши під бочки колодязну цямрину, щоб краще було точити (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 266); Коли рука випадково торкалася цямрини, хлопчина мимохіть здригався — цямрини були слизькі, немов шкіра гидкого слимака (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 47); // Один ряд колод у зрубі. 2. також мн. Верхня частина колодязного зрубу, складена перев. з дерев'яних колод. Коло воріт, над перелазом, білів новою цямриною колодязь (Панас Мирний, І, 1949, 269); Витоптана у спориші стежка повз колодязь із замшілою зеленою цямриною вилася до будиночка (Леонід Первомайський, Опов.., 1970, 144); Криниця обведена з трьох боків широкими цямринами (Степан Тудор, Вибр., 1949, 253); // Колодязний зруб. Нетинковані соснові стіни, що тісно обступали її навкруги та високо здіймалися до стелі, дуже скидалися на цямрину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310); Чиста, як кришталь, та погожа вода стояла сливе вщерть з кам'яними цямринами криниці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 197); // заст. Дерев'яне кріплення в шахті, штольні і т. ін. Над ямою цюкали теслі, роблячи цямрини до штольні (Іван Франко, VIII, 1952, 409); Лампочки замиготіли попід стінами. На стінах під жовтуватим світлом ворушилися зруйновані цямрини (Петро Панч, I, 1956, 386). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 254.

Ілюстрації

[2]	[3] Медіа Цікаві факти