Багнюка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:56, 1 грудня 2013; Кондратенко Марина (обговорення • внесок)
Багнюка, -ки, ж. = Багно. Так лаяти болото почала: «Отце потная багнюка!» Греб. 369.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Багнюка
- БАГНЮКА, и, жін. Збільш. до багно 1, 2. Ріки й озера каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Панас Мирний, V, 1955, 268); Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); Ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 31).
- Затоптати (втоптати) в багнюку — принизити, заплямувати. Всю душу мені перевернула [Хівря], всю гідність мою чобітьми в багнюку затоптала (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 142).
Ілюстрації
|
|
|
|
