Відпірчити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:52, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відпірчити, -чу, -чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. І. 72.