Гойдалка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Хлопчик на гойдалці.

Словник української мови Бориса Грінченка

Гойдалка, -ки, ж. Качель.

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

  • ГОЙДАЛКА, и, жін. Споруда, на якій гойдаються для розваги діти й молодь. — Панно, ходімо до Ривки на гойдалку, там вже досі наші дівчата зібралися (Леся Українка, III, 1952, 633); В кінці площі, коло собору, де були карусель, гойдалка.., стояв натовп (Юрій Смолич, II, 1958, 41); * У порівняннях. Він [соловейко] сидить на дерезині, співає, аж бадилина під ним коливається, а він ніби гойдається, як на гойдалці (Нечуй-Левицький, I, 1956, 65)

Варіанти гойдалок

  • Сидіння, підвішене між стовпами. Підвіс може бути як жорстким, так і нежорстким (використовуються мотузки/ланцюги)
  • Гоцалка
  • Тарзанка

Використання у виробництві

Подібні до гойдалки конструкції використовувалися ковалями при витягуванні дроту для кольчуг.

Безпека

Незакріплені гойдалки можуть становити загрозу здоров'ю дітей.

Галерея

  • Гойдалка для занять йогою

  • Традиційна естонська гойдалка

  • Діти на гоцалці

  • Садова гойдалка

Посилання

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Гойдалка&oldid=96545