Кобза
Ко́бза, -зи, ж. 1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу граєвиграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах як на кобзі. Ном. № 2989. 2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Сим. 148. Ум. Кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.
Зміст
Сучасні словники
Матеріал з Вікіпедії
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Кобза (значення). Кобза • (1) український лютне-подібний струнний щипковий музичний інструмент, в якому струни розташовані як на грифі, так і на корпусі (приструнки). • (2) український варіант 6 або 7 струнної гітари. • (3) український варіант 4 струнної домри • (4) назва волинки на Поліссі, а також в Білорусії та в Польщі. • (5) до 1940 р. синонім багатострунної бандури. Кобза (значення) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена версія
• Кобза — музичний інструмент • Кобза — канадсько-українська фірма • Кобза — український музичний гурт
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОБЗА, и, жін. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грав-виграває, Жалібно співає (Українські народні думи.., 1955, 38); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (Михайло Стельмах, I, 1962, 239); * Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Леся Українка, I, 1951, 24).
CЛОВОПЕДІЯ музичні терміни
КОБЗА - Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 - 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст. К. витіснила з вжитку більш досконала бандура, але родина К. й2 досі застосовується в оркестрі народних інструментів (мала, середня - ритм - К., велика басова). 2. Струнний щипковий інструмент молодавсько - румунського походження, подібний до лютні. Має чотири струни, звук видобувається за допомогою плектра. 3. Польсько - українська волинка. [1] Орфографічний словник української мови КОБЗА
ко́бза іменник жіночого роду
Ілюстрації
 [http URL адреса картинки]
|
 [http URL адреса картинки]
|
Цікаві факти
матеріал з Вікіпедії
Кобза_вересаївська
Вересаївська кобза— безладовий лютневидний інструмент з гладким корпусом (спідняком чи нижньою декою) з цільного шматка дерева в одному масиві з грифом (ручкою), вкритим монолітною верхньою декою (верхняком), що повторює обриси корпуса й грифа. Має шість струн на грифі (бунти) й шість на корпусі (приструнки). В сучасних вересаївських кобзах на грифі робиться додаткова накладка під струни з більш твердого дерева для більшої довговічності верхньої деки. Спідняк робиться з червоної верби, клена, ясена. Верхняк зазвичай з хвойних порід. Накладка на гриф і кілки - з твердої деревини, частіше з акації. Аструнотримач - з листової міді чи латуні. Остап Вересай використовував у струнному наборі комбінацію жильних і металевих струн. Струни, які вели мелодію (найтонші на грифі), були зазвичай металевими. Настроєні вони були (від найтовщої G) - G-C-D-G-A-D на грифі й від G вгору на корпусі: G-A-B-C#-D-E
