Ткаха

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:30, 1 грудня 2013; Наталія Качанюк (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Ткаха, -хи, ж. = Ткаля. Чуб. IV. 118.

Сучасні словники

Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТКАЛЯ, ТКАХА і, жін. Робітниця, майстриня, яка виготовляє тканини на ткацькому верстаті. Молодиці обцілували Онисю й на радощах обіцяли напрясти матушці по півмітку, а ткаля й сама не зогляділась, як її язик обіцяв виткати матушці дурнички полотно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 109); Тихо гудуть ткацькі верстати. Ткаля уважно стежить за їх роботою (Вечірній Київ, 13.VII 1961, 3); * Образно. Ткаля зима не жаліла свого добра, і під її тихе снування глибоким сном заснуло намучене село (Михайло Стельмах, I, 1962, 641).


Ілюстрації

Ткаля.jpg Ткаля1.jpg Ткаля2.jpg Ткаля3.jpg

Медіа

Див. також

Українська символіка та національні вироби. Ткацтво

Ткацтво i килимарство

Ткаля

Цікаві факти

Основними матеріалами для виготовлення килимів були вовна, льон і коноплі. Залежно від регіону змінювалися техніки виготовлення килимів, візерунки та орнаменти. Всі українські килими були двосторонніми. За малюнком можна було точно сказати, в якому регіоні він був виготовлений, адже в Правобережній Україні переважав малюнок з геометричних фігур, а в Лівобережній - орнамент із квітів.

Первісним ткацьким знаряддям був верстат вертикального типу, основна конструктивна частина якого — вертикально встановлена рама. Для натягування поздовжніх ниток — основи та зручності переплітання до них внизу прив'язували кам'яні або глиняні тягарці. Нитки основи розділяли на дві групи — парні й непарні. Парні прив'язували жмутами до одного ряду тягарців, непарні — до іншого. Такий розподіл полегшував ткачам прокладати поміж основою поперечно спрямовані нитки піткання вручну або з допомогою тонкої палички — «глиці» прибивати їх зубцями до краю витканого виробу. Такі верстати подекуди збереглися й до наших днів; на них ткали шлеї, пояси, ремені, рогожі, килими тощо.

Численні археологічні знахідки прядильно-ткацьких знарядь (пряслиць для веретен, кам'яних і глиняних тягарців для натягування основи у вертикальних ткацьких верстатах) засвідчують значне поширення і високий рівень ткацтва на теренах України в період трипільської культури.