Блакить

Блакить (Аzure)

Блаки́тний — колір з довжиною хвилі приблизно від 450 до 485 нанометрів, діапазон між зеленим і синім, ближче до синього, а також розбавлений, бляклий синій колір. Часто блакитним називається один з трьох кольорів системи CMYK (в англ. мові — ціановий).

Словник української мови Бориса Грінченка

Блакить, -ті, ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь.

Сучасні словники

• Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЛАКИТЬ, і, жін. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Іван Франко, VI, 1951, 303); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка, I, 1951, 245); Сивизна лягла на скроні, А в очах — жива блакить (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 51); * Образно. В небі світлім — ні хмаринки. На душі моїй — блакить (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 11); * У порівняннях. О, принесіть мені пролісок з лісу, Ніжний і чистий, Як неба блакить (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 248);

• Орфографічний словник української мови

БЛАКИТЬ- іменник, жіночий рід, неістота, III відміна

• Орфоепічний словник української мови

БЛАКИТЬ[блаки/тнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

• Українсько-польський словник

БЛАКИТЬ - błakytnyj прикм. błękitny …