Мірошник

Міро́шник, -ка, м. Мельникъ. Мірошник мав хороший млин. Гліб. 82.

Сучасні словники

Мірошник - той, хто працює у млині, - млинар, мельник. Слово виходить із ужитку;

За столом сиділа Одарка поруч з мірошником з панського млина (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54);

З комори вибіг Василь Боринець, заборошнений [запилений борошном], як мірошник (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 170).

Ілюстрації

Література

Мірошник

Мірошник мав хороший млин. 
В хазяйстві не абищо він: 
Про се гаразд усякий знає,
Хто хлібець має. 
Млин у Мірошника був водяний. 
Мірошник той Хомою звався, 
І був він чоловік такий, 
Що не гаразд за діло брався; 
А інший раз 
Буває дорогий і час. 
Вода раз греблю просмоктала… 
Ну що ж! Узять би й загатить. 
Так ні! Мірошник спить та спить. 
Вода ж біжить… ще більш прорвала; 
Хомі й за вухом не свербить. 
Хто йде, мерщій у млин загляне: 
— Ой, Хомо, Хомо, схаменись! 
Он скоро вже й води не стане; 
Піди лиш, брате, подивись! — 
А він їх слуха щось не дуже: 
— Нехай лиш! Річка — не калюжа; 
Води ще стане на ввесь вік! — 
З Хоми сміються добрі люде: 
— Тоді побачимо, як буде,— 
Дурний ти, Хомо, чоловік! — 
І справді сталось, як казали: 
Вода зійшла — колеса стали. 
Злякавсь Мірошник та й біжить 
Притьмом до прірви, щоб гатить. 
Курей тим часом із десяток 
Прийшло напитися води. 
Уздрів Мірошник сих паньматок: 
— Бач, капосні!. — кричить,— куди! 
У мене й так води немає, 
Ще й ви сюди?! — 
І зо зла палицю хапає… 
Шпурнув — та й всіх курей побив. 
А млин стоїть, хоч прірву й загатив; 
І що робити -— не втямає… 
Ні з чим зостався мій Хома: 
Води нема й курей чортма. 

На світі є такі пани: 
Без діла сотні всюди сують, 
А за недогарок вони 
Людей і лають, і мордують. 
(Вони се так, бач, хазяйнують!)… 
Та й диво, що у них 
Хазяйство піде все на сміх!

Глібов Леонід. «Твори». — К.: Держ. вид-во художньої літ-ри, 1962. — 586 с. \

Див. також

[1]

Джерела та література

[2]