Відмока
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:50, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. Кролев. у. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з від моки. Левиц. КС. 43.
