Цвіркун

Словник Грінченка

Цвіркун, -на, м. Сверчокъ, gryllus. Вх. Пч. І. 6. І цвіркун на видноці не цвірчить. Ном. № 1381. См. Цвірчок.

Словарь української мови

1. Цвіркун, а, чол. Комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Данило Мордовець, I, 1958, 204); Незабаром з дупла показався чорний цвіркун, на ввесь рот позіхаючи та ногою голову почухуючи (Панас Мирний, IV, 1955, 302); 2. Польова комаха цієї родини; коник. В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 293); Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (Олесь Донченко, IV, 1957, 256); Під вербами співають польові цвіркуни (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 57); Дорослий [степовий] цвіркун пошкоджує тютюн, бавовник, льон, пшеницю, жито, кукурудзу, овочеві культури, горох, сочевицю, квасолю тощо (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 109); * Образно. — Ей ти, цвіркун! — гукнув він одному з них [стражників] (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 95); * У порівняннях. — Це вишкварка, а не Оникій! Побіг, неначе його хтось впік гарячим залізом. Нацвірчав повний садок, як цвіркун (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 199); Розгомонівся Савка один на ввесь коридор, як цвіркун у порожній хаті (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 113).

Сучасні словники

Цвіркун рід комахоїдних птахів родини Megaluridae. Цвіркуни — надродина комах з ряду прямокрилих, групи стрибаючих (лат. Saltatoria). У самців одна з жилок на передніх крилах з численними мікроскопічними поперечними рубчиками, які, зачіпаючи за виступаючу жилку верхнього крила іншого боку, виробляють характерне сюрчання. Цвіркуни поширені в усіх частинах світу, в основному рослиноїдні і ведуть прихований спосіб життя, гніздяться зазвичай у землі. Цвіркуни́ тріща́ть у голові́ у кого, кому. Хто-небудь легковажно себе поводить. Забалакається (Хівря) з парубком — забудеться за діло.. Тож якраз був час, коли почали Хіврі в голові цвіркуни тріщати, а на думці: пісні, поцілунки, квіти, зорі (Грицько Григоренко).

Ілюстрації

Файл:C:\Users\Александр\Desktop\DSC00908 fhdr.jpg

|} Медіа В тег EmbedVideo введен неверный id "CnFvz4l0PyE&feature" видео для сервиса "youtube". В тег EmbedVideo введен неверный id "s_YTXUvabN0&feature" видео для сервиса "youtube". Цікаві факти Латинська назва: Gryllus desertus Російська назва: Сверчок Тип шкідника: Багатоїдні шкідники Ряд: прямокрилі — Orthoptera Родина: цвіркуни — Gryllidae Цвіркун - «співак», якого, напевно, чув кожен чоловік, але от бачити доводилося не кожному. Маленький і сіренький він намагається не попадатися на очі. Сяде десь в затишному куточку і, знай собі, співає свою приємну і навіть романтичну пісеньку. А хто цвіркуна все ж побачить, то помітить, що зовні він трохи на коника схожий (як-не родичі, хоча й далекі). Домовий цвіркун обережний і дуже чуйний, але з огляду на те, що постійно знаходиться поруч з людиною, то іноді дозволяє собі розслабитися, вилізти на чільне місце і там лихо заспівати. Людина на довіру відповідає любов'ю. Мало яке комаха може похвалитися таким розташуванням з боку людини. А як же інакше, здавна існує повір'я, що цвіркун в будинку на щастя. Навіть коли переселяються люди в нові будинки, то намагаються зловити свого «сусіда» і переселитися разом з ним. У кого жив домовик цвіркун той, напевно, помічав, що на літо цвіркун в будинку замовкає і починає співати з настанням холодів. Так от, він не замовкає, він іде. Іде цвіркун на волю, щоб знайти собі супутницю і дати потомство, а з холодами знову повертається до «домашнього вогнища». Трохи протилежний спосіб життя у польового цвіркуна. Він живе в поле у власній нірці, і ціле літо улещує свої володіння. Цікаво, що йдучи, він замикає свою нірку пучком трави, а то раптом комусь ще сподобається і займе непроханий гість рідне житло. Та й зазіхання на його територію трапляються. Якщо цвіркун виявить на своїй території не проханого гостя, то, не роздумуючи, його прожене. Якщо ж вторгся цвіркун не хоче піти, тут вже бійки ніяк не уникнути. І б'ються цвіркуни за всіма законами «дуелі». А закони ці свідчать, той хто втратив вус повинен відступити і бігти. У зв'язку з цим вся стратегія і тактика двобою цвіркунів спрямована на те, щоб відкусити противнику вус. Правда є і порушники закону (рідко правда), тоді бійка триває до більш серйозних ушкоджень. Крім польового і домового існує ще кілька десятків видів цвіркунів і практично всі вони травоїдні. Шкоди людині не приносять абсолютно ніякого. А от послухати цвіркуна завжди приємно. Рекомендовані джерела Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 187.. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907). Стриганова Б. Р., Захаров А. А. Пятиязычный словарь названий животных: Насекомые (латинский-русский-английский-немецкий-французский) / Под ред. д-ра биол. наук, проф. Б. Р. Стригановой. — М.: РУССО , 2000. — С. 23.