Ячмінь

Ячмінь, -меню, м. 1) Ячмень, Hordeum vulgare. ЗЮЗО. І. 125. — го́лий. Hordeum nudum. ЗЮЗО. І. 125. Звеліла мені мати ячменю жати. Чуб. III. 250. Мн. Ячмені, ячмена. Ячмень на корню. Торік ячмена добрі були. Камен. у. 2) Воспаленіе сальной железки вѣка, hordeolum. Ум. Ячме́ник, ячме́ничок, ячміне́ць. Ячменик зійшов. АД. І. 54. А я житечка не окала, ячменичку не в’язала. Грин. III. 311. Оце у мене, брате, овесець.... оце... ячмінець. Рудч. Ск. II. 134. Ячмінець во 2 зн. Грин. II. 318. Мил. М. 34.

Сучасні словники

Ячмінь

• одно - або багаторічна трав'яниста рослина родини злакових, зернова культура; в Україні поширено 7 видів (культурний я. посівний); зерно поживне (містить бл. 11% білків, 65% крохмалю, 2-4% жирів, 2,5% мінеральних сполук); вживають в їжу (каша, борошно), використовують для виробництва пивоварного і горілчаного солоду; цінна кормова культура (також солома я.).
• ```ячмі́нь 1```

іменник чоловічого роду,злак

```ячмі́нь 2``` іменник чоловічого роду,хвороба

• ```I```

ячмень ```II``` мед. ячмень

Ілюстрації

x140px