Білуга

Білуга, -ги, ж. Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. Білужка. Ув. Білужище.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛУГА, и, жін. (Huso huso). Велика морська риба з родини осетрових; цінна м'ясом та ікрою. Голодні бурлаки уплітали свіжу щуку.. й білугу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); І ось — з'явилась в морі білуга (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957 291).

Літературне слововживання

Білуга. Риба родини осетрових.

Білуга

Білуга( лат. Huso huso ) - Риба родини осетрових (Acipenseridae). Вид включений в Червоної книги МСОП. Білугу можна вважати найбільшою рибою, яка заходить в прісні води, так як була спіймана білуга вагою 1.5 тонни.

Ареал в минулому і сьогоденні

Прохідна риба, що мешкає в Каспійському, Азовському і Чорному морях, звідки вона заходить в річки для ікрометання. Раніше білуга була порівняно численна, проте з часом її запаси сильно збідніли.

В Каспійському морі поширена повсюдно. Для нересту в даний час входить головним чином в Волгу, в значно менших кількостях - в Урал і Куру, а також Терек. У минулому нерестящіеся риби піднімалися по басейну Волги дуже високо - до Твері і до верхів'їв Ками. В Уралі нерестилася в основному в нижній і середній течії. Зустрічалася також по іранському узбережжю південного Каспію і нерестилася в р. Горган. У період з 1961 року по 1989 доходили по Волзі до Волгоградського гідровузла, де на Волзької ГЕС спеціально для прохідних риб побудований рибопод'емнікі, що працював, втім, незадовільно. У підсумку, ще в радянський час, в 1989 році, рибопод'емнікі був виведений з експлуатації. За Куре піднімається до Куринского каскаду ГЕС в Азербайджані. Азовська білуга для розмноження входить в Дон і дуже мало в Кубань. Раніше по Дону піднімалася високо, тепер доходить тільки до Цимлянской ГЕС.

Основна частина чорноморської популяції білуги і в минулому, і зараз мешкає в північно-західній частині моря, звідки вона йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро і Дністер, поодинокі особини заходили (і, можливо, заходять) у Південний Буг. Білугу в Чорному морі відзначали також уздовж кримського узбережжя, де поблизу Ялти вона реєструвалася на глибинах до 180 м (тобто там, де вже спостерігається присутність сірководню), і у кавказького берега, звідки вона іноді йшла на нерест у Ріоні, і по турецькому узбережжю, де білуга для ікрометання входила в річки Кизилирмак і Ешільирмак. За Дніпру великих особин (до 300 кг) іноді ловили в районі порогів (ділянка Дніпра між сучасними Дніпропетровському та Запоріжжям), а екстремальні запливи відзначалися у Києва і вище: по Десні білуга доходила до села Вишеньки, а по Сожу - до Гомеля, де в 1870-х рр.. була спіймана особина вагою в 295 кг (18 пудів). Основна частина чорноморських білуг йде на нерест у Дунай, де в минулому вид був досить звичайний і піднімався до Сербії, а в далекому минулому доходив до м. Пассау в східній Баварії. За Дністру нерест білуги відзначався у м. Сороки на півночі Молдавії і вище Могилева-Подільського. За Південному Бугу піднімалася до Вознесенська (північ Миколаївської області. В даний час чорноморська популяція виду стоїть на межі зникнення. У будь-якому випадку по Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру - вище Дубосарської ГЕС.

До 70-х рр.. ХХ ст. білуга зустрічалася також у Адріатичному морі, звідки входила для нересту в р. За, однак за останні 30 років її тут жодного разу не зустріли, і тому адріатична популяція білуги вважається в даний час вимерлої.

Розміри

Білуга - одна з найбільших прісноводних риб, досягає тонни ваги і довжини 4,2 м. Як виняток (за непідтвердженими даними) вказувалися особини до 2 т і 9 м у довжину (якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати самої великої прісноводної рибою Земної кулі).

У "Дослідження про стан рибальства в Росії" (ч. 4, 1861) повідомляється про білузі, спійманої в 1827 р. в низов'ях Волги, яка важила 1,5 т (90 пудів). 11 травня 1922 в Каспійському морі поблизу гирла Волги була спіймана самка вагою 1224 кг (75 пудів), при цьому 667 кг доводилося на тулубі, 288 кг - на голову і 146,5 кг - на ікру. Ще раз самку такої ж величини зловили в 1924 р. в Каспійському морі в районі Бірючий коси, ікри в ній було 246 кг, а загальне число ікринок становило близько 7,7 млн. Трохи східніше, перед гирлом Уралу 3 травня 1926 була спіймана 75-річна самка вагою понад 1 т і довжиною 4,24 м, в якій було 190 кг (12 пудів) ікри. У Національному Музеї Республіки Татарстан (м. Казань) представлено опудало білуги довжиною 4,17 м, добутої в низов'ях р.. Волги на початку XX століття. Її вага при затриманні склав близько 1000 кг, вік риби 60-70 років. У південній частині Каспійського моря також добувалися великі екземпляри - так, у Красноводськ коси (сучасна Туркменія) в 1836 р. була спіймана білуга вагою 960 кг (60 пудів).

Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр.)

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг. ===Пізніше риби вагою більше тонни уже не відзначалися, проте в 1970 р. був описаний випадок піймання в дельті Волги білуги вагою 800 кг, з якої було вилучено 112 кг ікри, а в 1989 р. там же була спіймана білуга вагою 966 кг і довжиною 4,20 м (в даний час її опудало зберігається в астраханському музеї).

Великі особини білуги ловилися також в середній і навіть у верхній частині басейну Волги : в 1876 р. в р. В'ятці поблизу м. Вятка (сучасний Кіров) була спіймана білуга вагою в 573 кг, а в 1926 р. в районі сучасного м. Тольятті зловили білугу вагою 570 кг з 70 кг ікри [3]. Є також дані про упіймання дуже великих особин на верхній Волзі поблизу Костроми (500 кг, середина XIX в.) і в Оці поблизу м. Спаська Рязанської губернії (380 кг, 1880-і рр..) [3].

Дуже великих розмірів білуга досягає і в інших морях. Наприклад, в Темрюкському затоці Азовського моря в 1939 р. була спіймана самка білуги вагою 750 кг, ікри в ній не було [3]. У 1920-і рр.. повідомлялося про 640-кілограмових азовських білуг [3].

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг" [3]. Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..) [3].

Дозрівання і розмноження

Білуга - довгоживуча риба, що досягає віку в 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів в житті. Після нересту скочується назад у море.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - в 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, залежно від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5-2,59 м завдовжки) волзькі самки виметивают в середньому 937 тис. ікринок, а Куринского тих же розмірів - в середньому 686 тис. ікринок. У минулому (за даними 1952 р.) середня плодючість ходової волзької білуги становила 715 тис. ікринок.

У минулому середній промисловий вага білуги становив на Волзі 70-80 кг, на Азовському морі 60-80 кг, в придунайському районі Чорного моря 50-60 кг [5]. Л. С. Берг у своїй знаменитій монографії "Риби прісних вод СРСР і суміжних країн" вказує, що вага білуги "в волго-каспійському регіоні наичаще 65-150 кг". Середня вага самців, пійманих у дельті Дону, становив 75-90 кг (1934 р., дані по 1977 особинам), а самок - 166 кг (середнє за 1928-1934 рр..).

Харчування

За способом живлення білуга - хижак, що харчується переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі харчується переважно рибою (оселедця, тюльки, бички та ін), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть бельков (дитинчат) тюленя.

Штучне розведення і гібридизація білуги

У природі білуга гібрідізіруют зі стерляддю, севрюгою, шипом і осетром.

На Волзі і на Дону за допомогою штучного запліднення отримані життєстійкі гібриди - білуга X стерлядь ( Бестер). Ці гібриди вселені в Азовське море і деякі водосховища. Осетрові гібриди успішно вирощуються в ставкових ( аквакультурного) господарствах.

Рев білуги

У російській мові існує фразеологізм "вити білугою", який, однак, не має відношення до цієї рибі і пов'язаний з гучними звуками, які видає зубатий кит білуха. У XIX столітті були поширені два варіанти написання назви цієї тварини: "білуха" і "білуга". У сучасній мові слово "білуга" має основне значення - риба білуга, але вживається і для ссавця.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]