Голобля
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Ном. № 2818. См. Оглобля.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГОЛОБЛЯ, і, жін.
1. Одна з двох жердин, прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін., в які запрягають коня. Він там за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 167); Іде конем Гаврило — черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затягнув коня, що аж точиться (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 594); * Образно. Він рішуче насадив на ніс свої окуляри, поправив за вухами довгі дротяні голоблі й уже не глянув, а блиснув скельцями на Крутояра (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 109); * У порівняннях. Мажуга підняв догори руку, наче голоблю. — Чужих не пускати! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
ГОЛОБЛЯ, і, жін.
1. Одна з двох жердин, прикріплених кінцями до передньої частини воза, саней і т. ін., в які запрягають коня. Він там за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 167); Іде конем Гаврило — черезсідельника на коневі нема, хомут шию давить, а Гаврило ще й ноги на голоблі положив, затягнув коня, що аж точиться (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 594); * Образно. Він рішуче насадив на ніс свої окуляри, поправив за вухами довгі дротяні голоблі й уже не глянув, а блиснув скельцями на Крутояра (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 109); * У порівняннях. Мажуга підняв догори руку, наче голоблю. — Чужих не пускати! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45).
