Ялина

Ялина, -ни, ж. 1) Ель. ХС. VII. 435. Рудч. ЧП. 216. Ном. № 10113. Посадили над козаком явір та ялину. Шевч. 32. 2) Ялина = Ялинник. Угор. Ум. Ялинка, ялинонька. Як врізав дощ! Стояла збоку ялинка, сів я під нею. Драг. 187. Ой злетів пугач на ялиноньку. Рудч. Чп. 143.

Сучасні словники

Ялина. Академічний тлумачний словник

1. -и, жін. 1. Високе хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Увійшли вони в лісний край. Перед ними й за ними стояли страшні бори сосни, ялини та осичини (Панас Мирний, I, 1949, 219); Величні гори навколо поросли стрункими ялинами, дикими яблунями й грушами, горіхами, фісташками і непрохідними хащами малини, ожини, смородини, порічок та терну (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 116); Висота ялини в Карпатському заповіднику досягає 50 метрів. Крона ялини густа, конусоподібна (По заповідних місцях України, 1960, 53); * У порівняннях. Ярина, Мов тая ялина При долині, похилилась... (Тарас Шевченко, II, 1963, 336); Заніміла [дівчина], стала, як ялина, В сутінках вечірнього вікна (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 101); // збірн. Будівельний матеріал або дрова з цього дерева.
2. збірн. Ялиновий ліс, гай. Пастух дрімав у холодку в ялині (Іван Франко, XIII, 1954, 170).

Ілюстрації