Ярмо

Ярмо, -ма, с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: чашовина, нижняя подъ шеей — підгірля, соединяютъ ихъ двѣ снізки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами; къ чашовині посредствомъ приво́ю прикрѣпляется дереревянное плетеное кольцо — каблучка, надѣвающееся на дышло. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250. Чашовина посрединѣ подбивается желѣзной підковою, а підгірля называется также підшийок; снізки прикрѣпляются къ чашовині наверху затягачами или заволічками, кожанымъ или веревочнымъ, иногда же вмѣсто затягача въ снізок продѣвается кіло́чок; каблучка къ дышлу прикрѣпляется притикою. Рудч. Чп. 250. Гуцульскія названія: чашовина = плече, підгірля = підгорниця, снізок = смик, занози = занізки, каблучка = живець (желѣзное кольцо) или ро́скрут (изъ паренаго дерева); живець къ дышлу (тяж) прикрѣпленъ прити́качем. Шух. І. 165. Прикрѣпить ярмо къ дышлу — ярмо́ нарвати. Рудч. Чп. 97. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Іти неначе у ярмо — крайне неохотно итти. Ном. № 5095. 2) Ключица. Вх. Уг. 278. 3) Иго. Роскувать козак сестру свою не хоче, сам не соромиться конать в ярмі у ляха.... Шевч. 160. Ум. Яре́мце. АД. І. 53. На них (волах) яремці все тисові. Гол. II. 17. См. еще Єрмо.

Сучасні словники

Ярмо Словопедія

• ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого. Звільнитися з-під залежності від когось, з якоїсь неволі. Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому, але далі спочуття діло не йшло (М. Коцюбинський).
• запрягти́ / запряга́ти в (тяжке́) ярмо́ кого. Поневолити, примусити працювати на себе. Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо. (П. Грабовський); (Дяк:) Горить душа помститись на ляхах за наш скривджений народ: запрягли в тяжке ярмо нашого козака, одібрали усе, а тепереньки відбирають і дідівську віру (М. Лазорський); Чи вже собі ми ради не дамо, що й Вишневецький, виродок Ярема, свій власний кат, запріг тебе (Україну) в ярмо?! (Л. Костенко); Людей запрягають В тяжкі ярма,Орють лихо, лихом засівають, А що вродить, побачите, Які будуть жнива! (Т. Шевченко).
• лі́зти у за́шморг (в ярмо́) до кого і без додатка. Потрапляти в економічну залежність до когось. Мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня, яким міг ґрунт обробити, не лізучи у зашморг до глитаїв (І. Муратов); — Так, людоньки, так. *Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський). Вла́зити в ярмо́. — Не хочеться взимку в наймитське ярмо влазити. Страх як не хочеться (М. Стельмах).

Ілюстрації

Див. також

Ярмо

• Упряж для робочої великої рогатої худоби, зроблена з дерев'яних брусків, з'єднаних у вигляді рами, яку одягають на шию тварин і замикають занозами. Соломія викотила воза, знайшла мазницю, помазала воза, принесла ярмо, начепила на вола та все ждала Романа, щоб він їхав до млина (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 383); Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); Просто перед ним стояла пара волів у ярмі, запряжених у рожнаті сани, спокійно ремиґали, байдужі до всього (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 271); * Образно. І зодягла [жінка] на нього новеньке мережане ярмо. Павло мовчки всунув туди шию, як бичок-третячок, і поніс його крутим життєвим шляхом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 366);

// тільки одн., перен. Тягар, ноша. Життя вперше поверталося до неї своїм суворим боком; вона вперше почула на собі його важке ярмо... (Панас Мирний, III, 1954, 78); Як справлятиметься він, одинокий, з двома дітьми, з хазяйством, як тягтиме тепер він сам ярмо, що було іноді не в силу тягти вдвох (Любов Яновська, I, 1959, 54).

• В ярмо лізти див. лізти; Запрягати (запрягти) в ярмо кого — поневолювати когось. І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві...(Тарас Шевченко, II, 1963, 131); Трикляття королю, полигачеві дуків, Що нас запріг облудою в ярмо (Павло Грабовський, I, 1959, 247); Накидати (накинути) ярмо див.накидати2; Накладати (накласти, надівати, надіти) ярмо на [свою] шию (на себе) — брати на себе важкий тягар, непосильну ношу, зайвий клопіт. Горпина .. з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,., а друге те, що не хотілося і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 123); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Гнат Хоткевич, І, 1966, 134); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся. — І не думай, і в голові собі не покладай. Не мала клопоту, то матимеш. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 60); Нести [своє] ярмо — примиритися з своїм становищем, покірно виконувати щось. Після цього Павло сказав Явдосі: — Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну. — І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 367); Працювати (робити), як віл у ярмі див. віл; Скидати (скинути) ярмо див. скидати; Стромляти шию в ярмо див. стромляти; Сунути І свою] голову в ярмо див. сунути; Тягти ярмо див. тягти; У ярмі ходити див. ходити.

• тільки одн., перен. Гноблення кого-небудь; гніт, утиск. Політичні цілі полягали у визволенні всіх народів Росії від ярма самодержавства, кріпосництва, безправ'я, поліцейської сваволі (Ленін, 12, 1970, 56); Країни соціалізму — щирі і вірні друзі народів, які борються за визволення або визволилися від імперіалістичного ярма; вони подають їм всебічну підтримку (Програма КПРС, 1961, 44); За німцями проходили селяни, і Щорс вітав їх з визволенням України від ненависного ярма окупантів (Олександр Довженко, I, 1958, 150); Свій меч історія підносить — І долу падає ярмо, І панське ухо чує: досить! Себе ми в рабство не дамо! (Максим Рильський, II, 1960, 136).
• Частина магнітного кола електричної машини, яка з'єднує між собою її полюси.