Голуб

Голуб, -ба, м. 1) Голубь. Ходить голуб сивий волохатий. Мет. 10. Печені голуби не летять до губи. Ном. № 7185. 2) Ласкательное: голубчикъ. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий. Шевч. Ум. Голубець, голубчик, голубчичок, голубонько, голубок, голубочок. Ой голубчичок гуде, а голубка не знає. Мет. 78.

Сучасні словники

Голуб (зменшено-пестливі — голубець, голубчик, голубчичок, голу­бонько, голубок, голубочок; голубеня, голуб’я— пташа голуба; ж. голубка, голубиця; зменшено-пестливі — го­лубонька, голубочка) —

1) птах ряду горобцеподібних з різнобарвним оперенням та великим волом; Бо­жа птиця, жертовний птах, біблій­ний символ Святого Духа; до останнього часу вважалася святою птахою в багатьох місцевостях України; у деяких народних обря­дових піснях уособлюється як ан­гел і навіть як Святе Різдво; у фольклорних уявленнях голубам приписується чарівне створення світу; про це свідчать варіанти обрядових пісень; у Галичині: «Коли не було з нащада (спочатку) світа, Тогди не було неба, ні землі, А по­лем було синє море, А серед моря зелений явір, На явороньку три голубоньки, Три голубоньки ра­доньку радять, Радоньку радять, як світ сновати...»; у Північній Бу­ковині: «Як ще не було початку світа, То ще не було неба, ні землі, А лишень було широке море, А на тім морі явір зелений, На тім яворі три голубочки, Три голубочки ра­ду радили: — Як би ми, браття, Світ поставили?»; ще в одній на­родній колядці знаходимо відгомін давніших вірувань у голубів як творців світу: «Що ж нам було з світа початку? Не було нічого, єдна водонька! На тій водоньці одне деревенько, А на тім деревеньку шовкове гніздо, А в тім гнізденьку три голубоньки, Не три голубонь­ки — три янголоньки»; можливо, тому в Україні існувала заборона на вживання голубиного м’яса; ві­рили, що ті, хто тримає голубів, матиме достаток і щастя; у рушни­ковій вишивці чи не найчастіше бачимо мотиви голуба та голубки;взагалі в Русі-Україні шанували птахів, не кривдили їх, забороняли торкатися гніздечка, весною підго­довували; до таких належали й го­луби; за легендою, коли Христоса було розіп’ято на хресті, а воїни обходили Голгофу й перевіряли, хто ще живий, то голуб проворку­вав над Ісусом: «Умер!» (хоч той був ще живий) — на відміну від го­робців, що цвірінькали: «Жив-жив!»; воїни почули горобців і пе­ребили ще живому Ісусові ноги; у багатьох народів світу (у тому числі й українського) голуби виступають символом щирого, ніжного, вічно­го кохання, тому кажуть: «Люб­ляться, як голубів пара»; у Панаса Мирного читаємо: «Вони [Галя й Чіпка] справді як ті голуби: де од­но, там і друге»; назва виступає традиційним народнопоетичним порівнянням (у Л. Глібова: «Куче­рявенький синок, як той сизий го­лубок»); у весільних піснях птах символізує молодого (голуб) і мо­лоду (голубка), згідно з чим послу­хати гудіння голубів означає засва­татися і покинути свій рід; два голуби символізують любовно-шлюб­ні стосунки, творчу силу, кохання (тому фігурками голубів оздоблю­ють весільний коровай); два голу­би нарізно символізують невір­ність; у піснях голуби п’ють воду, а потім розлітаються — символ розлуки, і, навпаки, разом п’ють воду, цілуються і крильцями обнімаються — символ згоди між зако­ханими; голуб без пари символізує самотнього чи покинутого паруб­ка; разом з тим птах символізує небесного вісника й душу помер­лого; з птахами народ пов’язує також різні прикмети, — «голуби воркують — буде тепла, гарна дни­на», «де водяться голуби, там хата не горить». Ходить голуб сивий во­лохатий (А. Метлинський); Ой по горі по крутій голуби літають, Не зазнала я розкоші — вже й літа ми­нають (пісня); По надвір’ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Л. Глібов); Ой голубничок гуде, а голубка не знає (А. Метлинський);

2) уживає­ться як ласкаве наймення або звертання до чоловіка (жінки), от­же як вираження любові й ніжно­сті; виступає також як символ доб­роти, чистоти, незлобивості, nop. у П. Куліша: «Уродилася Настуся — серце голубине»; найкращий на­родний епітет для батька — це ба­течко — сизий голубочок. Прости мені, мій голубе, мій соколе милий (Т. Шевченко); Ой, чого ти зажу­рилась, голубко сизенька? (пісня); Ганнусю, рибко, душко, любко, Ря­туй мене, моя голубко (І. Котлярев­ський); Та я іду попід дуба, звідаюся дуба, Та чи сюди доріжина до мого голуб’я? (коломийка); Мій голубчи­ку-братоньку, Прийми мене на зи­моньку (пісня);

3) тільки голуб (го­лубець) — прикраса з паперу, вос­ку або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці; висіли у сільсь­ких хатах перед образами. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Г. Квітка-Основ’яненко);

4) тіль­ки голуб (голубець) — виріб з тіста у вигляді цієї птиці; такі голуби пе­чуть 9/22 березня в день Сорока святих (див.) і роздають дітям,— «щоб птиця водилася»; ними та­кож прикрашають весільний коро­вай; див. ще тотем. Печені голуби не летять до губи (М. Номис); Печені голубки нікому до рота не падають (прислів’я); Одні руки скручували рубчасті качалки в шишки, другі лі­пили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (І. Нечуй-Левицький).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГОЛУБ, а, чол.

1. Птах ряду голубоподібних з різнобарвним пір'ям та великим волом. По надвір'ю вітер грає, Голуб голуба ганяє (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 308); Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (Андрій Головко, I, 1957, 190); * У порівняннях. Вони [Галя і Чіпка] справді — як ті голуби: де одно, там і друге (Панас Мирний, II, 1954, 252). Голуб миру — зображення білого голуба як символу миру. Голуби миру з'явилися в усіх куточках мартенівського цеху (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 106).

2. розм. Пестливе називання чоловіка (перев. при звертанні). [Одарка:] Ти, певно, втомився, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... (Марко Кропивницький, I, 1958, 60); [Романюк:] Дивись, голубе, щоб все було культурно (Олександр Корнійчук, II, 1955, 196).

3. заст. Прикраса з паперу, воску або інших матеріалів, що має вигляд такої птиці. Перед образами висіли на шовковинках голуби, зроблені теж з шпалерів (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311); // Виріб з тіста у вигляді такої птиці. Одні руки скручували зубчасті качалки в шишки, другі ліпили голуби, треті наліплювали з чорнушки очі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73).

Голуби

Голуби (Columbidae), сімейство птиць загону голубеобразних (Columbiformes). Розміри переважно середні, лише в вінценосних голубів — великі (довжина тіла до 80 см ). Забарвлення в Р. всіляке. Політ легкий, швидкий. 255 видів, широко поширені в помірних і тропічних областях всієї земної кулі; найбільш всілякі і багаточисельні на Ю.-В.(південний схід) Азії, в Австралії і на прилеглих островах. У СРСР 4 роди: голуби (Columba), зелені голуби (Sphenurus), горлиці (Streptopoelia) і куцохвості горлиці (Oenopopelia). Тропічні види — осілі, в помірній зоні в північного кордону поширення — перелітні. Р. — денні, головним чином деревні, у меншій мірі наземні птиці. Населяють переважно листяні, рідше хвойні ліси, відкриті простори, гори і культурний ландшафт. Гнізда будують на деревах і чагарниках, в дуплах, на скелях, в спорудах людини, рідше на землі. Моногамір, пари постійні. У році 2 кладки, рідше 4—5; яєць в кладці зазвичай 2, рідше 1. Різні види Р. насиджують від 14 до 30 сут . Пташенята покидають гніздо на 14—25-х сут . Поза періодом гніздування Р. тримаються зграями. Перші дні батьки вигодовують пташенят «пташиним молоком» — виділенням епітелію стінок зобу. Р. харчуються головним чином різним насінням, ряд видів — плодами. Р. потребують води для пиття і літають на водопій навіть на великі відстані. М'ясо Р. володіє хорошими смаковими якостями, але промислового значення Р. не мають. Одомашнені. Всі породи домашніх голубів сталися від сизого голуба. Що мешкав у великій кількості в 19 ст в Північній Америці мандруючий голуб був винищений унаслідок нераціонального полювання і знищення необхідних для гніздів'я місць; останній екземпляр був убитий на початку 20 ст.

Символіка

ГОЛУБ - символ духовної чистоти.

У християнстві виступав в якості емблеми Святого Духа. У язичників - знак Йони . Був священним птахом в культах Астарти , Кібели , Ісіди , Венери , Юнони , Афродіти . Через відданості потомству символізував материнські почуття. Іноді інтерпретувався як знак мудрості. Голубами називали оракулів і пророків. У неоплатонізмі уособлював силу , якої утвердилися нижчі світи . Довгий час голуб вважався посланцем богів. Він символізував божественну активність і провіденціалізм .

Священним ім'ям голуба у стародавніх євреїв було " іонах " або " Ионас " . Містичний голуб служив символом всіх складаються під покровом іудаїзму. Пророк , посланий Богом до Ніневії , носив ім'я іонах , або голуб . М. П. Холл довів походження імені Іоанн від священного голуба.

У масонстві голуб - символ чистоти і невинності. У Китаї голуб - знак довголіття та старості. Голуб Венери був розп'ятий на чотирьох спицях великого колеса. Голуб з оливковою гілкою був атрибутом Афіни . Знаком прощення людей була поява на Ноєвому ковчезі голуба з листом оливкового дерева . Голуб містився на плечі у Мухаммеда , символізуючи низхідний на пророка Божественне натхнення . Голуб зображувався на скіпетрах духовних і світських володарів , позначаючи ниспосланную їм Богом прерогативу управління . У середньовічному християнському мистецтві він був неодмінним символом при зображенні Благовіщення , Хрещення , Зіслання Святого Духа та Трійці . Було поширено повір'я , що диявол і відьми здатні прийняти вигляд будь-якої істоти , крім голуба і вівці .

Цілуються голуби символізують закоханих. Іноді вони виступають символом цнотливості . Голуб кисті П. Пікассо став загальновизнаним символом миру . У США політиків , які борються за мир , традиційно називають голубами , тоді як прихильників військової партії - яструбами .

Ілюстрації

Джерела та література

Мекленбурцев Р. Н., Загін голуби, в кн.: Птиці Радянського Союзу, т. 2, М., 1951; Визначник птиць СРСР, М. 1964; Ларіонов Ст Ф., Розводите блакитний, М., 1956; Голуби. Сб. ст., М., 1958; Сметнев С. І., Птахівництво, 5 видавництво, М., 1970.