Від’їдати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:44, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Від’їдати, -даю, -єш, сов. в. від’їсти, -їм, -їси, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від’їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! Я вже, каже, своє од’їв. Грин. І. 53. 3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від’їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
