Біб

Біб, бобу, м. 1) Раст. Бобъ, Vivia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Дати бобу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633.

Взяв доброго бобу. Былъ сильно побить. Чуб. ІІ. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бобичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БІБ, бобу, чол.

1. Однорічна городня рослина, що має в стручках поживні плоди. Ці похилі спадисті гори.. засіяні житом, ячменем, вівсом, засаджені бобом та картоплею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 396); На Україні поширені найбільше такі зернобобові культури, як горох, вика.., кінські боби, нут (Колгоспник України, 5, 1961, 45).

2. Плоди цієї рослини. Вона [худоба] першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); В сінях у мішку кукурудза, трохи бобів (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 18); Сухі боби мають 25 процентів перетравного білка (Наука і життя, 1, 1957, 11); * Образно. — Тут [на барикадах] залізним бобом частують (Іван Франко, VI, 1951, 338); * У порівняннях. — А в мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб (Михайло Стельмах, I, 1962, 524).

3. Дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур з родини бобових. Ручне обривання бобів — найбільш трудомістка робота при збиранні арахісу (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 211). ♦ Задати (всипати і т. ін.) бобу кому — побити когось. Задав бобу (Номис, 1864, № 4180); Всипали йому такого бобу, що пару днів нікуди не ходив (Іван Франко, IV, 1950, 87); Дадуть такого бобу, що й на печі не всидить і не влежить! (Михайло Стельмах, I, 1962, 572); На бобах, перев. із сл. зоставатися, сидіти, зоставляти і т. ін. — без нічого, ні з чим. Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків (Панас Мирний, III 1954, 273).

одногніздий, найчастіше багатонасінний плід, що розкривається по черевному та спинному швах; характерний для рослин родини бобових (напр., квасолі, акації).