Галабурдник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:00, 29 листопада 2013; Денисенко Аня (обговорення • внесок)
Галабурдник, -ка, м. Буянъ, дебоширъ. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
ГАЛАБУРДНИК, а, чол., діал. Бешкетник. З якою насолодою побив би він його, згнітив своїм тілом, здушив за горло!.. Та що сказала б вона?.. галабурдник!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 408); Вельможне панство каже, що треба приборкати самих горлаїв та галабурдників, — тих, хто грабує та робить напади (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 218).
