Лікоть

Словник Грінченка

Лі́коть, -ктя, м. = локіть. Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть. Ном. № 7018. Паноче, чого в вас такий малий лікоть? Ном. № 10552. Ум. ліктик. Опух пішов за долоню, мало не до ліктика. Г. Барв. 530

Сучасні словники

[Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]

ЛІКОТЬ, ктя, чол.

1. Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (Павло Чубинський, V, 1874, 67); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34). На ліктях, розм. — плазом. — Ми.. всю Трансільванію на ліктях перечовгали (Олесь Гончар, III, 1959, 206). ♦ Лікті [собі] кусати (гризти) — досадувати на непоправність чогось, шкодувати за загубленим. Катря йому [Павлові] законна дружина.. Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 319); — Багатії вже й лікті кусають, що мене обрали (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 274); Почуття ліктя — про товариську підтримку в чому-небудь. Почуття ліктя серед наших людей знайшло яскравий прояв у прагненні підтягати відстаючих до рівня передових (Радянська Україна, 3.IV 1962, 3); Чути лікоть чий — відчувати товариську підтримку в чому-небудь. Перон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 4).

2. Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука. У неї були продерті лікті, либонь ніколи було й залатати (Леся Українка, III, 1952, 707).

3. Старовинна міра довжини, приблизно в півметра. Поруччя було невисоке, півтора ліктя понад вулицею (Іван Франко, III, 1950, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 514.

[Фразеологічний словник української мови]

ЛІКОТЬ

відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Перон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (П. Дорошко).

куса́ти лі́кті. Виявляти велику досаду, шкодуючи з якого-небудь приводу; жалкувати. Багатії вже й лікті кусають, що мене обрали (головою сільради), та пізно (Ю. Збанацький); — Ех, Зіньку, Зіньку,— зітхнув сторож. — Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті (С. Добровольський); Катря йому законна дружина, все старе давно минулося й більше не повернеться. Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (В. Кучер).

лі́коть у лі́коть. Один біля одного; поруч. Твердохліб зрадів, знайшовши у натовпі Сміливця. Тепер вони трималися лікоть в лікоть, щоб не загубитися (А. Хижняк).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́рят

показа́ти, почо́му лі́коть ква́ші. Довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь. — Бачиш, виграли страйк… Показали Гельці, почому лікоть кваші… (І. Муратов).

чуття́ (відчуття́) лі́ктя. Взаємна підтримка, вірність у дружбі, товаришуванні і т. ін. Всі учасники ансамблю грали в квартети змалку, здобуваючи ті навики, які їм потім дуже знадобилися — чуття ліктя в ансамблі, інтонації, нюансах (З журналу); Він для того і прийшов сюди, щоб у молодого секретаря створилася цілковита певність дій, відчуття дружнього ліктя, на який завжди можна спертися (В. Собко).

Ілюстрації