Правиця

Правиця, -ці, ж. 1) Десница, права рука. Без Ніженського полку, як без руки правиці. К. ЧР. 344. Станьте ви, праведники, по правиці, а ви, грішники, по лівиці. Гн. II. 81. 2) Немятая, ровная солома. Принеси мені на устілки правиці. Черк. у. Ум. Правичка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРАВИЦЯ 1, і, жін.

1. Права рука; протилежне лівиця, ліва рука. Б'ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває (Марко Вовчок, I, 1955, 333); Д. Жуан вклоняється по-східному: прикладає правицю до серця, до уст і до чола (Леся Українка, III, 1952, 353); Коли твій брат, твій син, твоя дитина Тне ворога з-за правого плеча, Коли за волю бореться країна, — Веде в бою правиця Ілліча (Максим Рильський, II, 1960, 240); * Образно. Коли прибудеш влітку до столиці, Немов на конях вилетять каштани, Угору підіймаючи правиці (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 40). ♦ Бути (ставати, стати) правицею — те саме, що Бути (ставати, стати) правою рукою (див. правий 1). А ти, вірний слуга мій, Бекташ-бей, станеш моєю правицею (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 346); — Незабаром став я його правицею, бо без мене не міг він [отаман] кроку ступити (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 71); Подати правицю — духовно з'єднатися з ким-небудь; подружитися, побрататися. Однокровному народу Наш народ подав правицю, На єднання, на помогу, На погибель ворогам (Максим Рильський, II, 1960, 242).

2. рідко. Реакційна, консервативна партія або реакційний напрям у партії, ворожий передовим течіям у політичному й громадському житті. Злетілися й лідери контрреволюційних партій — і центра, і правиці, і лівиці: октябристи, трудовики, кадети, есери і меншовики (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 8).