Аналой
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:31, 29 листопада 2013; Юртин Іван Іванович (обговорення • внесок)
Анало́й, -ло́ю, м. Налой. Ум. Аналойчик. Грин. III. 516.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АНАЛОЙ, я, чол. У церкві — високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо. Отець Палладій сидів коло низького аналоя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 365); Молодих обкрутили навколо аналоя, наділи їм вінчальні обручки (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 72).
Словопедія
АНАЛОЙ аналой; ч. (гр.) - у церкві - високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужебні книги тощо.
Ілюстрації
|
|
|
|
