Булава
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:12, 28 листопада 2013; Полегенька Юлія (обговорення • внесок)
Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. Посл. 2) = Кийок. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крутиверти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Булавка. Ном. № 3944, Булавочка. Чуб. V. 1086.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках