Ікона

Іко́на, -ни, ж. Икона, образъ. Загадай дурному Богу молиться, він і ікони поб’є. Ном. № 6575.

Сучасні словники

ІКОНА, и, жін. Живописне, мозаїчне або рельєфне зображення бога або святого, якому поклоняються віруючі; образ. Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); Літній чоловік став перед чудовною іконою, молиться, б'є поклони, зітхав (II .-Лев., III, 1956, 363); У спальні перед іконою божої матері тьмяно горіла синенька лампадка (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 46).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 16.

Ілюстрації